Місце запису: с. Морозівка, Міловський р-н, Луганська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Лисенко Світлана Олексіївна, 11 клас.
Респондент: Громакова Любов Василівна, 12 червня 1920 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Морозівка Міловського району Луганської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
У роки голоду я була мала, і мало що пам’ятаю. Пам’ятаю, що активісти відбирали в людей картоплю та буряки з городництва. Щодо врожаю на полях, то я не знаю.
Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Щодо документів, то люди боялися навіть їх питати, бо боялися покарання. У активістів не було жодної зброї, бо вони знали, що люди й так налякані і, що вони не будуть опиратися. Ніхто з людей не міг нічого приховати у будинку чи ще десь, бо обшукували все: будинки, погріба.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Тим, хто пішов до колгоспу давали їсти лише один раз в день, давали затірку, різноманітні каші.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
У людей забирали все не дивлячись навіть багата людина чи бідна. Звісно у бідних і так нічого не було.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Люди не хотіли йти добровільно до колгоспів, йшли ті у кого не було виходу. Щодо худоби то люди її не ховали, бо було марно. Всерівно активісти знаходили все.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Сиротам на той час ніхто не допомагав, бо нікому не було до них діла, і діти як могли так і виживали, деяким звісно допомагали сусіди або рідні, якщо такі були.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Сусіди звісно допомагали одне одному, а допомагали картоплею, якщо вона була або ягодами чи яблуками. Як я вже сказала, що вживали терен, ягоди, яблука, влітку ще вживали логуцьки – це трава. Стебло якої можна вживати в їжу. В той час сусіди намагалися допомагати одне одному, як зараз пам’ятаю жив біля нас один дідусь, він був дуже доброю людиною, і завжди давав мені щось поїсти.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Померлих людей ніхто не ховав. Мою бабусю при змозі ми звичайно поховали, а так у людей не було ні дерева, нічого щоб можна було зробити домовину. Звісно ми їх поминаємо, як годиться, але в колі сім’ї.