Місце запису: смт Білолуцьк, Новопсковський р-н, Луганська обл.;
Дата запису: 2004 рік;
Хто записав: Гречана Наталія Тихонівна особисто;
Респондент: Гречана Наталія Тихонівна, народилася 15 серпня 1921 р.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Білолуцьк (з 1960 року має статус селища) Новопсковського району Луганської області.
Я, Гречана Наталія Тихонівна, народилася 1921 року, в селі Білолуцьку. В 1933 р. мені було 12 років. Ті страшні 1932-1933 рр. я пам’ятаю дуже добре.
Сім’я в нас була велика: тато, мама і троє дітей. Був неврожай. Все позаростало бур’яном і нічого не вродило. Їсти було нічого. Люди об’їдали листя з дерев, товкли качани, виходили на вигін і «паслися», ходили по вулицях збирали лушпини з картоплі. Часто ходили до скирт соломи, голіруч віяли полову, щоб знайти якусь зернинку. Ночували по полях. Пам’ятаю, коли ми на полі знайшли мертвого коня, ми його розрізали і з’їли.
Недалеко від нас жила сім’я: мати і двоє дітей. Діти з голоду попухли і померли, а їхня мати їх порізала й з’їла.
Люди збирали гнилі буряки, ходили в ліс по жолуді і печерички, але було дуже страшно, бо їздили об’їждчики і збирали сиріт.
Мені навіть згадувати це дуже тяжко. Я мрію, щоб наші діти не знали такого лиха, і щоб допомагали людям, які потребують допомоги в цей тяжкий для всіх нас час.