Місце запису: м. Лохвиця, Миргородський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Мареха Олена.
Респондент: Горошко Катерина Федорівна, 1915 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в місті Лохвиця (Лохвицький) Миргородського району Полтавської області.
Ой, діточки! То було страшне лихо. 32-33 роки були найстрашнішими з усіх. Уряд зробив усе, щоб народ повиздихав. Заходили до хати і вигрібали усе, що можна було їсти: муку, картоплю, буряки, кукурудзу – усе. Що змогли заховати, те і рятувало від того, щоб не померти. А коли не було чого дома їсти, їли вже все, що бачили. На вулиці не залишилося вже жодної собаки, жодного кота. Усіх голубів, городців перестріляли. Були такі випадки, що люди, які довго нічого в рота не брали, з’їдали одразу цілого голуба і не витримували – помирали. Було йдеш по дорозі, а скільки дітей було мертвих і дорослих теж і ніхто їх не прибирав. Отак вони по-людському і не були поховані. У нас в сім’ї було семеро дітей. Вижило нас лише трійко. Нехай він пощезне, той голод, щоб ще раз його пережити, не дай Боже.