Місце запису: с. Кривошиїнці, Сквирський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 20.07.2003 р.;
Хто записав: Дмитрук Олександр;
Респондент: Гордійчук Тетяна Кіндратівна, 1921 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Гордійчук Тетяна Кіндратівна, 1921 р. н., проживала у селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Пам’ятаю, у мене більшість родичів вмерло у 33-му році.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Ходили ці представітєлі по людям, забирали усе, шо можна було.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Та свої сільські, багацько їх було. Борис, Пацька…
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не знаю чи була винагорода та закладали один одного добре, хватало шпіонів.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Та які документи… прийшли, угрожали, винесли все і живи як хочеш.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
А то ж шо. Знущалися, іздівалися, як уміли і могли.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Без зброї вони б, думаю, не ходили, та я не бачила.
Як люди боронилися?
А хіба хто боровся. І гадки такої не було. За таке вони могли без суду і слєдствія… та й шо ти їм зробиш!?
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Вони, як ті собаки, усе знаходили, та й ці шпіони помагали. Отакі люди були.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Та шо казати, їх уже нема. Їх і досі бояться. Борис той вже сліпий був на старість, та все крав, шо налапає. А як помер літом якогось году, то днів зо 5 лежав у хаті, засмердівся, то так і поховали не прибравши.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Їх ціла банда була. Шей вчителі з ними ходили.
Де можна було заховати продукти харчування?
Хіба шо десь далеко на городі закопаєш, якшо управишся.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Була кухня, общий казан. Увсігда одне і то же – якесь зелене, густе. Та тоді воно було добре, а свині, може, й не їли б.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Все брали, та вони його додому тягли, багатіли… на чужому горі!
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Та не чула наче.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Яке там. Могли засудити і розстріляти на місці, а діти сиротами остануться. Ми, діти, бігали крадькома.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Були люди, ото в них все було, ті не голодували. Та Бог їм суддя.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Хто там хотів. У кожного було своє господарство, знали за шо робили.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
А то ж то! Бувало зачиняли в хатах, грозили. Змушені були усі йти.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Мало кому це удавалось. У всіх постепенно позабирали, а шо ти зробиш… собственники.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
І вдень, і вночі. Чаще вдень, а вночі, то хіба ходили, то собі крали.
Скільки разів приходили до хати?
У нас були декілька раз. Та у нас і мало було шо брать. Сусідка помагала…
Коли почали помирати від голоду?
У 3-му вже вмирали десятками. Пухли з голоду, страшна була пора.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Шось там опікувались.
Хто не голодував у селі і чому?
Хто по хатам ходив, у людей брав.
Хто зумів вижити?
Більшість померла, конєшно. А то так – хто шо сховає або знайде, або у кого корова була.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Та чим хто допоможе, хіба шо могла б допомогти вмерти скоріше… страшно вспоминать.
Які засоби вживали до виживання?
Їли усе, шо могли – так і виживали!
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Родичі тоже голодували, хто б і їм поміг. Якби то було, то, може, й помогли.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Усе, шо під ногами цвіло і росло… страх, воно гірке, а ти його їси.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Полинь, калачики, лобода…
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Шо могли упіймати – те й їли. Знаю, шо собаками і котами кормилися.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Хто туди їздив чи ходив, може, шось і вимінювали, якшо було за шо. Та я була мала, то не мала діла до того.
Чи був голод у містах?
Мабуть, був.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Кому воно треба його щитать! Горе та й годі. Півсела як не було.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Не помню, та наче і не було, і ніхто нічого не розказував.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладбищі було місце, де скидали тіла.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Голодні б, мабуть, не їздили. Та то тоже не легка була робота!
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Ти ж бачив хреста на цвинтарі коло дороги. Ото воно і є – уся моя сім’я.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Люди зносять токо гостинці, хто пам’ятає. Та вже таких мало.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Згадують час від часу. А при комуністах боронь Боже!
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є, наче до Київського.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Хто помнить, той розказує. Та зараз такі діти, шо їм до того діла немає.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Власть була така!
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).