- Місце запису: село Гордашівка Тальнівський район Черкаська область;
- Дата запису: 21.07.2002 року;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Гоменюк Ялина Федосівна, 1929 р.н., народилася в селі Гордашівка Тальнівського району Черкаської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Гордашівка Тальнівського району Черкаської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Питання 1. Голод 1932-1933 років.
Ну шо про голод розказувати, голод того і голод, що не було хліба, картоплі, не було такого як зараз ковбаси різні, хліб всякий, пірожени. Тоді хотілося тільки хлібчика, а мняса вобще не було. Я тоді ще мала була, але мама казали, що як я їсти хотіла, а мені не давали, то я плакала. А пізніше вже не плакала, бо сил не було. Як трохи коли поїмо, то гралися. Ляльок робили з ганчірок, а зараз ці кукли Барбі, таких грошей стоять, кому вони треба. Нам хватало тих ляльок. Оце тільки і поїмо, що по пляцку ходили, в квача гралися старші діти, даже весело було іногда. Але найбільше помню, що їсти хотілося, всі шукали, що поїсти. Жаб ловоили, жарили і їли. А риба, мама казали, по празниках літом була.
Питання 2. Голодомор 1946-1947.
Страхіття було, я вже була доросла, худяща. Тоді не було таких бравих молодиць, всі були сухі, кістками тарахкотіли. Ми бігали збирали де які колоски, де картоплина. Хліба не було, а як пекли, то хіба ж то хліб? Кидали лушпастки, а як мука яке сіре було, то вже було добре. Та з чого тої муки зробиш? Все що було в людей в коморах, забирали комзами, всі мішки позабирали, весною не було чого садити в землю. Якось у нас десь взялася буханка хліба, ми її розділили на всіх, а мій брат взяв, та й з’їв ще два куски. Як мама його лаяли! І в куток ставили, а він потім ще днів зкілька нічого не їв, бо стидно було.