Місце запису: с. Хорішки, Козельщинський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 2002-2004 р.
Хто записав: Гирман В. М.
Респондент: Глущенко Галина Дмитрівна, 1916 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Хорішки Козельщинського району Полтавської області.
Мені було 17 років, пам’ятаю що у 32-33 році був великий неврожай. Навіть, те, що посадили не повернулося. А ще і забирали у нас усі продукти харчування. Потрібно було здати державі усі продукти, що вирощувалися на грядках. А шо ж було здавати коли їх не було? Пам’ятаю, що батьки все здали, але дещо заховали. У 32-33 роках у Хорішках було створено колгосп і всі селяни пішли в нього. Восени і взимку хоть важко було селянам та все ж виживали. Найбільше горе прийшло весною.
Люди ходили пухлі, часто помирали на вулиці Тим, що працювали в колгоспі, давали юшку, а дітям і людям похилого віку було дуже важко, їсти хотілося весь час, хоч що-небудь. Батьки підуть на роботу а я рвала: гірчаки, лопухи, свеклу і пекла оладки. Було свято коли батько приносив трохи риби. Дуже великих втрат село Хорішки не зазнало, завдяки голові колгоспу Мазуренку Роману Трохимовичу та сільським активістам. «Буксири» ходили по хатах, заставляли здавати продукти державі, але великих обшуків не робили.