Місце запису: с. Старий Іржавець, Оржицький р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 12.05.2009 р.
Хто записав: пошуковий загін «Слідами історії» Староіржавецької ЗОШ школи І-ІІІ ступенів; керівник: Шпурик Володимир Борисович.
Респондент: Гаврюшенко Галина Іванівна, 1931 р. н.
Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Старий Іржавець Оржицького району Полтавської області.
Особисто я голодовки не пам’ятаю, бо була дуже маленька. Але про події 1932-1933 рр. в нашому селі знаю від своєї мами Зінченко Одарки Степанівни. Моя мама родом із сусіднього села Мар’янівки, в 1929 р. вийшла заміж за Карнасенка Івана Феодосійовича (мій батько) і поселилася в с. Старий Іржавець. Мій дід Карнасенко Федосій Федорович був заможним селянином, був дуже працьовитим, умів доглядати за худобою і обробляти землю. У діда з дружиною Марією було 12 дітей. Сім’я жила добре. З 1929 р. почалася колективізація, а з нею і розкуркулення. Дід став самостійником і заборонив своїм дітям вступати до колгоспу. З цього часу почалися всі біди. Згодом мого батька заарештовують і висилають у Сибір. Більше про нього ніхто не чув. В голодному 1933 році помер і дід Федосій із бабою Марією і майже всі їх діти: Астафій, Софія, Марія, Варка, Віра, Надія, Марфа, Тимофій, Яким і Григорій. Моя мама вернулася у Мар’янівку до своїх батьків і так врятувала себе і мене. Вона як могла чинила опір геноцидній політиці.