Місце запису: не вказано.
Дата запису: 2002 р.
Хто записав: Малиновський Р. І.
Респондент: Галкіна Марія Федорівна, 1929 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Шарин Уманського району Черкаської області.
Я була дуже мала тоді, тому майже не пам’ятаю лихо 1932-1933 років. Але багато історій чула від матері набагато пізніше. Про канібалізм чутки йшли тільки із сусідніх сіл, його мати не бачила. Тільки чула, що якийсь чоловік по-сусідству за 20 км від нас від голоду та різних бід з’їв двох своїх дітей.
Нас було троє дітей і всі допомогали матері та батьку. Коли згнило все на полях та забрали останні залишки пшона, мій батько якимось чином приховав десь 3 кг пшениці, яку ми смакували тиждень. Батько був любитилем мисливива, але зброю забирали, то батькові залишалося тільки ловити рибу, якою ми харчувалися.
Мати казала, що сусіди через хати поз’їдали собак і кішок, а у нас до цього страва не доходила.
Під час 1946-1947 р. ситуація була трошки легша, але все одно було голодно і холодно. Крім того під час війни померли і батько і мати, ми залишалися самі і годували самі себе…