Місце запису: с. Старогнатівка, Тельманівський (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківський р-н, Донецька обл.
Дата запису: 2002 р.
Хто записав: Гасиджак Леся Іванівна
Респондент: Федорова Ганна Анастасівна, 1916 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Федорова Ганна Анастасівна, 1916 р. н., проживала у селі Старогнатівка Тельманівського (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківського району Донецької області.
1932 року тато зібрав кларан ячменю. За це його засудили до 3 років у в’язницю. Тато потім повернувся. Він у Києві у в’язниці був. Шо їли? Шо знаходили, то їли. Сусликів їли, траву… Ми сиділи біля нори, носили воду. По 80 штук ловили. До нас і не приходили забирати пшеницю, бо й так нічого не було. Кулаки ходили, палили поля, щоб колгоспне не було, потім комсомольці ходили, чергували цілу ніч.
Ну, я не пам’ятаю, щоб у селі їли людей. А мама говорила, що поїхала один раз у місто, а там на базарі продавала одна жінка великі тарілки холодця. Ну і вони стали в чергу. І тут одна жінка побачила там нігті людські.
Дуже важко було.
(Мова респондента російська, свідчення записане російською мовою). Оригінальний текст:
В 1932 году папа собрал кларан ячменя. За это его осудили на 3 года в тюрьму. Папа потом вернулся. Он в Киеве в тюрьме был. Шо ели? Шо находили, то ели. Сусликов ели, траву… Мы сидели возле норы, воду носили. По 80 штук ловили. К нам и не приходили забирать пшеницу, потому что и так ничего не было. Кулаки ходили, палили поля, шоб колхозное не было, потом комсомольцы ходили, дежурили целую ночь.
Ну, я не помню, чтоб в селе ели людей. А мама говорила, что поехала один раз в город, а там на базаре продавала одна женщина большие тарелки холодца. Ну, и они стали в очередь. И тут одна женщина увидела там ногти человеческие…
Очень тяжело было.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).