Місце запису: невідомо.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Федоренко Лідія Андріївна, 1924 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Федюківка Лисянського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви Голодомор 1932-1933 років?
Дуже добре пам’ятаю голод 1932-1933 рр. восени 1932 роки зібрали дуже великий врожай зернових. Активісти ходили по хатах і забирали всі продукти ( зерна, буряк, картоплю), грузили на вози і вивозили. Заховати ніде не можна було і шукали кругом, доставляли з ям, які були в землі металевими прутами. В кого були маленькі діти, шукали навіть в колисках і забирали все, що знаходили. В кого були корови, телята, поросята птиця- також забирали. До весни ще якось доживали, а весною стали дуже помирати: зелені ще не було, а все що заховали-скінчилося. Люди ходили пухлі та голодні. У нас була мати-мачуха, батька в 1930 році вбили, а нас було троє сиріт. В колгоспі була тракторна бригада мати готувала трактористам їжу. Звідти іноді приносила їжу і нам. Ми не пухли, а у матері були пухлі ноги. Вона дуже нас берегла, зачиняла в хаті і наказувала не виглядати з вікна, бо вже появилися випадки людоїдства. В селі було декілька сімей людоїдів: вночі носили з цвинтаря людське м’ясо в мішках. Зимою повиловлювали всіх собак, котів, ворон, горобців. Ми думали що ніяких птахів не буде. Ранньою весною копали мерзлу картоплю, пекли млинці, добавляли зелень. Їли лободу, листя з липи. Найбільше люди голодували весною 1933р. не пам’ятаю чим садили і сіяли на полях. Як появився колос, то рвали і їли. Скільки ми не їли, а їсти дуже дуже хотілось. На деревах появились сливки і маленькі яблука з них варили борщ добавляли всяку траву. Коли вже доставляли хліб люди стали пекти коржі. На полях залишались колоски і діти ходили і збирали їх, але цього робити не можна було: наглядачі на конях ловили і били негідників, були випадків що розслідувачі. Вийшов закон “п’ять колосків” згідно з цього закону людей судили і арештовували. На трудодень видавали по 100 гр зерна. На рік потрібно було відробити 200 трудоднів. Якщо люди не відробляли їх то не видавали зерно, обкладали великими податками. Восени людям стало легше і на городах виросли овочі, були зернові. Люди не стали вимирати. Після війни в 1947 р також був голод але в нашому селі люди не помирали тому що їздили за продуктами на Західну Україну там був великий врожай а в нас був неврожай.