Місце запису: с. Довге, Чернігівський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 07.10.2005.
Хто записав: Рєзніков Геннадій Анатолійович.
Респондент: Дубова Марія Пилипівна 1927 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Котлярівка Чернігівського району Запорізької області.
Розкуркулили нас в 1932 році в селі Котлярівка Чернігівського району Запорізької області. Прийшли 7 чоловік. Дехто був із зброєю. Винесли все із хати і продали все, як на базарі, а ми з матір’ю були вивезені і залишені серед степу в хуторі, який мав 3-4 будинки. Батька забрали в тюрму, а за що, ніхто не знає.
Мати щось заховала під одежиною, дала нам їсти і ми пішли пішком, а ж в місто Бердянськ. Од села до села йшли, просили їсти, так і дійшли пішком. Там мати одвела нас меньшеньких в дєтдом, а там не хочуть приймати, бо є мати. Вона залишила нас біля дєт дома, а сама здалеку поглядає за нами, чи заберуть, чи ні. Вже ввечері нас забрали. Там теж добра було мало: їсти нічого, голодували, хворіли на дизентерію. Мати ходила по людях, добре вміла мазати стіни, тому й наймали її. Зароблять щось і несе тихенько біля забору, щоб ніхто не бачив, передасть нам і швиденько тікать, бо можуть з дитбудинку вигнати, а як же – мати є. Старші теж брати ходили на базар, наймались, працювали. Наймали десь куток, та так і жили. Через деякий час прийшов батько із тюрми, відпустили, бо за що його було садити – нізащо. Потім зібрав батько сім’ю і поїхали ми на шахти в Донецьку область. Там батько з матір’ю працювали і жити було трохи легше.
Ось так ми і пережили це лихоліття 1932-1933 років.