Місце запису: м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.
Дата запису: 2009 р.
Хто записав: Залізняк Олена Анатоліївна, Бабенко Ж.Г.
Респондент: Довгошиєнко Ольга Іванівна, 1925 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.
На станціях щодня поставлявся хлібі продукти харчування, які ховали в спеціальних складах. У той страшний час мені було всього 8 рочків. Ми жили біля Коростеня в Житомирській області. В нашому селі був дуже сильний голод. Сподіваючись, що в місті ми з сім’єю (7 чоловік, 5 з нас були діти від 7 до 13 років) і з сусідськими сім’ями знайдемо собі що-небудь поїсти, відправилися в місто. Йшли дуже довго, через ліс. Від того, що довго не їли, були ослаблені, майже не вмирали з голоду. Але дуже скоро в лісі ми побачили будиночок, в якому жив лісник із своєю сім’єю. По двору лісника ходили навіть кури і гусаки. Господар виявився доброю і не жадібною людиною, добре нагодував своїх гостей. Мати мені, моїм братам і сестрам заборонила сильно наїдатися у лісника. Дозволила з їсти всього потроху, і всім іншим говорила, щоб багато не їли. Проте ніхто навіть не слухав, ніхто не розумів. Навіть я образилась на свою маму і подумала, що вона жалкує їжу для нас. Оскільки ми багато днів не їли, дітям з інших сімей раптом стало погано. Особливо менші дуже попухли, і померли. I ніхто нічого не міг зробити. Вони вмирали прямо на очах. Це було жахливо! 1жа- ось вона, а діти вмерли. Лихо…”.