Місце запису: с. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 12.10.2005 р.
Хто записав: Мінська Оксана Іванівна.
Респондент: Дон Надія Семенівна, 1917 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?
Помню. бо мені тоді було 16 років.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Бог його зна, як сказать. Вроді і засуха була, та й забрали все зерно у селі.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Свої були і чужі.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Такого не чула.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Приходили і казали, щоб усе здали, що мали із зерна. Документів ніяких не показували, бо свої люди були, а їх у селі знали ви.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Не чула такого, щоб когось били.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не було зброї у них. Може до кого приходили із нею.
Як люди боронилися?
У кого було що забирать, то плохо це сприймали, але боялись, то й не сперечались.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Можна було закопувать у діжках.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Я того не бачила, як вони шукали. до нас не приходили по зерно.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Я не бачила скільки їх приходило, бо до нас не приходили. Ми мити бідно. Тільки й чули, що забрали то в того, то в того.
Де можна було заховати продукти харчування?
Закопували, хто жив біля лісу, носили туди.
Чи давали їжу тим , хто пішов до колгоспу?
Давали їжу на базі і люди туди приходили.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Не чула про це.
Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?
Чула, бо одну бабу у нас засудили. Вона збирала на полі колоски, а їй дали за це три роки.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Жили тоді всі одноосібно, то й збирали тільки своє, а тоді тут колгоспу ще не було, тіки починав робиться.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Сторожі. А що воно за сторожі – хто зна.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Та де там хотіли. Не хотіли, ну дехто йшов, а були шо й не йшли.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували, спитайте, змушували. Вшивали до контори і заставляли писать заяви.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Забирали коні, мій батько здав і збрую, а корови не зачепили.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Приходили зранку, вдень, а ввечері ніхто не ходив.
Скільки разів приходили до хати?
До батька раз прийшли, то він зразу ж і віддав коня.
Коли почали люди помирати з голоду?
У 33 -му уже вони мерли.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Були розкуркулені хати, там і збирали цих дітей. Були няньки, які їх гляділи, уже ж тоді була у селі власть, от вони і безпокоїлись про цих сиріт.
Хто не голодував у селі і чому?
Люди, котрі були заможні.
Хто зумів вижити?
У нас у сім’ї всі вижили, бо була коровка, молочко було. Ми й не пухли, хоть сім’я велика була .А другі такі пухлі були, аж страшно було дивиться.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Та хто там допомагав, бо як даси, то собі не буде. Це хіба родина своя, то шось там раз і давали.
Які засоби вживали до виживання?
Ніяких особливих заходів не вживали, пошти в кожного була корова, так і виживали.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Своїй родині ми давали, а чужі нам не давали. Родина з родиною ділились.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Рогіз, варили з нього як оце зараз капусту. Ягоди різні.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
За кору не знаю, а листя таке дрібненьке на кладовищі було, то забула як воно зветься.
Яких диких тварин, птахів , плазунів вживали в їжу?
У нас у сім’ї їли тільки домашню птицю. Може де й їли інших тварин, то я не чула. Тоді люди жили боязко, мало куди ходили, а село було велике, може на якомусь кутку і траплялось їсти яку іншу звірину.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Їздили на другі села, та міняли одежу на харчі. Були тоді і багаті села, там голоду не було. Тіки не помню, що це були за села, а чула,як люди про них казали.
Чи був голод у містах?
Це я вже не знаю про місто. Та, мабуть, він скрізь був.
Чи знаєте Ви , що таке «Торгсін»?
Не знаю.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Я не знаю, скільки, ну мерли люди. Це такі мерли, у яких не було ні скотини, ні грядки. Мерли ті, котрі були дуже бідні.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Не чула такого.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладовище вивозили. На тачку клали та так і везли. Вириють яму і без труни туди клали. Помню, шо колись у лісі бачила, як із землі ноги чиїсь стирчали.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не знаю.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Спеціальних місць не було, ховали на кладовищі.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Ну, це так, у кого ще родина є, то поминають, а у кого вже нікого немає, то воно там так і лежить. Це ж давно було.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
От, їй Богу, не помню. Вони ж поминають у церкві і втоплених, і всяких, то, може, й за цих людей правиться. Ну я не знаю точно.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Так. Київського.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ні таких хрестів немає.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Та знають, і дітям своїм розповідала.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Бог його зна, хто тоді був винен.