Місце запису: с. Андрієво-Іванівка, Миколаївський р-н.. Одеська обл.
Дата запису: 11.07.2008 р.
Хто записав: Петрова Наталія Олександрівна, Димура Олександр Миколайович, Луговська Людмила Сергіївна.
Респондент: Добровольська Надія Андріївна, 1924 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області.
Ну, да, я тут жила під час голоду. Звісно, пам’ятаю, адже я 1924 року народження, я ж можу от шось пам’ятати. Не геть мала була, вже така, що соображала трохи.
Був врожай все було, а забирали його, а куди забирали – Бог його знає, ото позабирають в голубінки, а куди – ніхто не знав. Даже ото дома, шо на городі вродило – і то забирали. Даже в моєї мами була жменя квасолі, і ту забрали. Приїздили з відкілясь, але не наші, звідки приїздили – ніхто не знав. Як я мала ше була, помню, по 4, по 5 душ ходили, а позаді повозка. Комуністами себе називали. Даже до того доходило, що баба моя семечки натеребила і напекла блинчіків, і ото вони як прийшли, як побачили і все забрали: і ті семечки, і блинчіки, ну геть усе. Вони приходили до однієї хати по декілька раз. Приходили, провіряли, чи люди не заховали де зерна, все шпичками штурхали, кругом шукали.
Було таке, що я дохлі коні їла, дохлі, отаке було. Приходили і вдень, і вніч, коли їм заманеться. Що вони тільки за люди були, прийдуть і все заберуть, а ти тільки як хочеш і живеш. Бувало з ними ходили начальство. Забирали коні, зерно і наміть реманенти, а корови ні, не забирали. Забирали в тих, в кого було багато корів. А коней забирали, але рідко, бо в людей коней не було, всі коні до того вже були в колгоспі. Де яка пшеничка, де яка кукурудза – все виносили, оце як зможеш, то заховаєш. Хто в землю закопував, хто до сусіда його перекине, а як прийшли перевірили та нічого не знайшли, і гайда забирати, бо зараз і до сусіда можуть зайти. Ми і ділились з сусідом, допомагали. Хто в ліс вивозив, куди тільки могли, туди і ховали.
З сусідами ми разом збирати ходили, допомагали один одному.