Місце запису: м.Чигирин, Чигиринський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Деньга Параска Веремієва, 1917 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Чигирин Чигиринського району Черкаської області.
1933 году тяжкий голод був. Собирали змерзлу картоплю,ходили збирали листя товкли та качани кукурудзи, тереш, пекеш такі оладки. Ходили по поденщинах з Дуньою, Маруся мала ще була, копани за стакан пшона. Забирали в людей ходили курей,свині і в кого що було, насильно забирали, а куди здавали чорт його зна. Маруся – сестра моя менша, весною, коли садок зазеленів та вишні вже ото зелені були, то ми з нею такі пухлі були, що й вилізти на гору не могли, щоб тих вишеньок попоїсти. З жита молочко вижимали та таку кашу варили. Регіз, очерет, шпичаки весною їли, кашу варили як молочку.
Ракушки з Суботова приїжати ловили з річки, понаїдаються тай мруть прямо там. Ракушки казанками поїдали бо голодні були. Батько наш пайочок получав. Хліба не бачили. Сіль ходили міняли, бо не було. Варили таке як каша тільки щоб солоненьке було, їли водой запивали. У куркулів забирали.
У нас кладовка така була м’ясо держали і все було так прийшли все забрали. Копійка яка була забирали і повиживали, бачиш. Йшла я дорогою жінка везе щось: “Тьотю то ви везете м’ясо здавать в Чигирин?”, та дивимось, а там тільки ногтики дитини.
Людей багато мерло, у мене братики й сестрички були та померли, четверо нас зосталось, а де вони поховані ми не знаєм, мати похована десь на кладбищі. Сама ходила до них, а нас не брала, знаю тільки, що страшенькі за мене були.
Дедушка умер пошти з голоду. Боліли сильно, пухли, не доїдали. У кого може яка коровчина була той якось перебивався.
Та хто забирав совєтська влада, а як їх звали то я вже все позабувала.