Місце запису: с. Новомикільське , Кремінського р-н, Луганська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Дарниченко Лідія Максимівна, 1926 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новомикільське Кремінського району Луганської області.
В 1933 році мені виповнилось 7 років. Проживала на той час з батьками, братом і сестрою. Ми ще спали, а батько й мати з мішком ходили пішки в сватову по мерзлі буряки, які ми мили і їли їх. Батько робив конюхом у колгоспі і як здохла кобила, він приніс м’яса додому, мати зварила його і був празник, а ще ми їли кожу телячу, тоже ділили по кусочку (а де батько її взяв я уже не пам’ятаю). У нашій сім’ї в той страшний час не помер ніхто, хотя батько був пухлий, але вижив. Хліба ми зовсім не бачили. Краще не згадувати той жах.