Місце запису: с. Березівка, Новопсковський р-н, Луганська обл.;
Дата запису: 30 квітня 2008 року;
Хто записав: невідомо;
Респондент: Данилюк Христина Семенівна, народилася 20 січня 1926 року.
Під час Голодомору Данилюк Христина Семенівна проживала в селі Березівка Новопсковського району, Луганської області.
Знаю, що люди пухлі від голоду ходили. Йдуть по вулиці і падають, вмирають від голоду. А я була мала, сиділа на лежанці. Ми сиділи голодні. Не було нічого їсти. Собирали бересток і їли. Листя обчухрували і варили. Мама варила і товкла з качанами. Ми були бідні, в нас нічого не було. Мамі на роботі давали 300 г насіння, так і вижили. Нічого не можна було приховати.
Вся родня вимерла. В сім’ї нас було дітей четверо. Дівчата, двоє, вмерло в плодовку. А я з сестрою Наташею вижили.
Всі були пухлі. Вмирали на ходу. Сиділи в хаті, ніде ми не ходили, не було сили.
Мій батько перший пішов в колгосп. А слідом пішли й другі люди. Перші пішли в колгосп бідні люди, такі, як ми. Тому що в нас нічого не було – ні худоби, ні одежі. В селі дуже багато людей померло від голоду. Ховали де попало. Не платили за те, що ховали.
В селі немає ні церкви, ні пам’ятників померлих від голоду.
Я розповідала дітям, онукам за Голодомор.