Місце запису: с. Морозівка, Міловський р-н, Луганська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: Кицавна Світлана Іванівна, педагог-організатор Морозівської ЗОШ.
Респондент: Данильченко Марія Федорівна, 1927 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Морозівка Міловського району Луганської області.
Пам’ятаю за голод 1932-1933 рр. в сім’ї було 5 дітей і батько з мамою. В сім’ї з голоду ніхто не вмер. Вижили за рахунок мельниці, бо жили поряд. На городі не водилося нічого, була засуха, а город на горі. У діда Петра город був до річки, там водилися буряки, гарбузи, дідусь ділився. На мельницю ходили просили і в людей, які приїжджали з Воронежської області, з Кантемирівки. Вони давали хто висівок, хто макухи, хто олійки увіллє, а було що й батогами били. Старші хлопці чіплялись на брички і ждали поки візники займуться розмовами, а потім викидали в бур’яни чи кущі мішки з мукою, висівками, потім кликали дітей і давши всім по трошки несли додому, де добавляли в цю муку чи висівки терть з листків берестка і пекли ладики. Весною збирали на горі жабуриння, їли калачики, спориш, хоч після і хворіли животом, але їсти вже ж не так хотілось. Батько їздив у сусіднє село мінять посуд на кукурудзу, квасолю, якесь зерно. Хоч було і голодно, але люди були дружні – ділилися. Якщо різали яку худобу сусіди, то роздавали по куску в усі двори. Ось так і допомагали виживати один-одному. Були випадки, люди мерли з голоду, навіть цілими сім’ями. Їх ховали родичі або сусіди. Ховали на кладбищі, а якщо взимку і далеко нести до кладовища, то ховали рядом в садку – в основному дітей. Колоски в полі збирали і там же їх їли, ніхто не забороняв, не наказував. З дому ніхто нічого не забирав, бо забирати було нічого. Батьки працювали в колгоспі, їх там годували затіркою по одній мисочці кожному працюючому. Батьки одну мисочку їли вдвох, а другу несли нам додому. Уже як зібрали урожай у 1933 р., намололи муки і роздавали по дворам, а по скільки вже й не пам’ятаю. Закон про 5-ть колосків у нас не примінявсь, але чула про нього коли після війни вчилась у ФЗО, розповідала одна дівчина з Івано-Франківська, що за колоски посадили на 5 років. Про випадки людоїдства чула там же. Якось довелось скуштувати ковбасу з людськими пальцями – пригостили.
Про голодомор говорила потім зі своїми дітьми, онуками та правнуками.