Місце запису: с. Мала Білозерка, Василівський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Пархоменко Людмила Петрівна.
Респондент: Бутенко Ольга Теофанівна, 1925 р н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області.
Голод пам’ятаю добре. Наша сім’я складалася з 4 чоловік: батько Борисенко Теофан Сергійович, мати Борисенко Ганна Сергіївна і нас двоє дітей – я і брат Іван. Виживали як могли. Мати ходила на посьолки міняти одежину на стакан якоїсь крупи чи борошна. Ми з братом ловили під стріхою горобців, сушили траву. Та наша сім’я ще не так бідувала, бо була торбинка квасолі. По сусідські жила сім’я Панюшкіних, які приїхали з Росії. В них було 6 дітей – 2 хлопці і 4 дівчинки. Мати чим могла допомагала цій сім’ї, дуже вже вони бідували. Зварить якусь похльобку чи спече коржики з квасолі та трави і несе сусідам. Але не завжди ті приймали допомогу, хоч і голодні були. Мати було накричить: «Бери, Альона, бо діти з голоду помруть». Часто було вона говорить батькові: «Ой, Феофан, у тебе Аннушка клітей милиции».
А до других сусідів (їх прізвище Стеценко), понесла поїсти, а батько й мати померла з голоду, а біля них двоє діток лазять. Прийшла додому та й каже: «Теофан, що ж будемо робить?». Діти самі остались?». Батько їй відповідає «А чим же ти їх годувати будеш?. Мати сказала: «Що наші будуть їсти, те й вони. Не бросимо ж ми їх помирать». І забрали вони Фросю з Юхимком до себе. Так ми і виросли з ними разом. Фрося дуже перехворіла віспою, але вижила. Віддали як і нас їх до ніколи. Юхимок носив пошту, потім пішов до армії. Служив у місті Феодосії, тамі залишився, оженився. Дружина при родах померла. Сестра поїхала допомогти братові. Забрала дівчинку, назвали Світланою. Фрося удочерила її. Заміж не ходила, дочку виростила, віддала заміж в Москву. Сама ж залишилась у Феодосії, працювала поваром. Про тих, хто врятував її від голодної смерті ніколи не забувала, писала листи, запрошувала в гості. Коли ж втратила доньку (та попала в автомобільну катастрофу) стався інсульт, а через три роки Фрося померла.