Місце запису: с. Козин, Миронівський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 20.11.2005 р.;
Хто записав: Мельник Оксана Петрівна;
Респондент: Бурлет Євхемія Михайлівна, 1914 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Бурлет Євхемія Михайлівна, 1914 р. н., проживала у селі Козин Миронівського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
А чого ж не пам’ятаю, як я його пережила.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
А я тепер скажу, позабирала от нас все влада і оставила нас голодних.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Ну хто це робив – у сільраді була комісія, які приходили і забирали все, і квасолю з горшка. Це свої люди були, сільські люди.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Нічого такого у нашому селі не було.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Брали все і розпоряжалися самі. Приходили, казали, що ми комісія із сільради і забирали, но перед тим, як оце вони прийшли, то збирали у нас в центрі села збори і говорять, що: “Прийдемо”, – ну наче, шоб ми всі підговували.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Ну такого я не помню, щоб чи били, чи що, а як не було шо давать та забирали в сільраду дні на зо два.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Оружія якогось не було.
Як люди боронилися?
Ніяк. Шо було – те оддавали, а то приходили та забирали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ховали, але ж забирали все, даже, з печі вже готову їжу. Мати моя ховала в наміточках маленьких то квасолю, то пшеницю, бо в сім’ї багато нас було, дев’ять діток, то й хватало хоч на трошки.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Комісія приходила з сільради, там було їх розбито на групи по 5-6 людей, одні шукали, а другі клали це на воза, бо їздили попід хатами вони на возі. А звали їх в основному грабіжники. Ото заберуть все, шо найшли і пішли собі далі.
Де можна було заховати продукти харчування?
Майже нігде не було де заховать, бо скрізь находили. Ой, що робилося страшне. Ото, як мати заховає в торбиночці, то і є на сутки прохарчуватися. Ото ше ховали під кіньми в хліву, бо там же стояли коні, і комісія туди загляне, походить скрізь поштрика, а під коні не лізе.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Був тут у сусідньому селі радгосп, ото я туди ходила з братом, нам там давали баланду і трохи хліба.
А що ж то таке – баланда?
Дочко, то така лепешка з листя лободи. То я було ту лепешку з’їм, а хліба несу до хати, бо ж там лишились рідні геть голодні.
А що ви робили в радгоспі?
Полола.
Ну, колгосп у Вас був в селі?
Був.
Так, а чому Ви туди не ходили?
Бо там давали лиш баланду, і не хватало всім.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Ходила по хатах ця комісія, забирала спочатку продукти, а тоді, коли вже нічого не находили, то забирали спідниці, кожухи, шерстяні хустки. Забирали це і людей виганяли з хат, було хату ше й закриють, а ти тоді куди хочеш, туди й дівайся.
А куди ж ви йшли?
Та до родичів. А тоді як усе це збируть, то везуть до сільради, а тоді в неділю все це продають. То ті, чиї там спідниці чи ще що, купить не могли, я ото була викупляла кожух своїй тітці.
Що таке «Закон про про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
То мабуть, шоб не крали пшеницю.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Гонили, як хто й зна, не давали нічого, однімали все.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Ну як же, були ж оті об’єжчики, вони їздили на конях, і кого вловлять, то заберуть мішок ше й поб’ють.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Та ні, хто там добровільно хотів. Там і їсти давали мало, але ж землю забрали в мене, і хоч не хоч…
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Не заставляли, але ж землі ми вже не мали.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ну як то приходили, забирали – де ж ви заховаєте корову?
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Ну як розвидниться, з досвіта, то ходять, і цілий день до ночі.
Скільки разів приходили до хати?
Сьогодні прийдуть, а завтра опять ідуть шукать. Забирали і хліб, і квасолю.
Коли почали помирати від голоду?
Ну осінню всей урожай забрали, може в кого шось було приховане, а то коти, собаки ще були на зиму, а весною народ став геть голодний, пухли ноги, руки, було ходить ходить, а потім упало та й все.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
А чим вона помагала – росли собі, ходили попід хатами, поки не виросли. Живи як хочеш.
Хто не голодував у селі і чому?
Були ж такі, ті хто в нас забирали, у них і сім’я не голодна була.
Хто зумів вижити?
От як вижили не можна сказать. Голодували всі – хто вижив, хто не вижив. Може, кріпші одні були, а інші організмом слабкі. У нас було дев’ятеро дітей і вижили всі.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Ну якими ж ділиться, як немає ні в кого, бо як сьогодні віддаси, то завтра вмреш сам. Таким путьом себе спасали. Ті, хто робив у радгоспі, то остались в живих, а всі остальні померли.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Якшо в когось шось і було з харчів, то гляділи для своєї сім’ї, а хоч родич, хоч не родич, це ж голод – ніхто ні з чим нікого не считав.
Що споживали в їжу?
З лободи робили баланду, гичку з буряків, листя і цвіт з акації, липи. Курей не було, бо все забрали, горобців ходили дерти по стріхах. Що бачили – те хватали і їли. А тоді дивлюся, хтось шось знайшов, з’їв і впав, вмер.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
А де ж ви виміняєте у кого? Голод був скрізь, по всьому районі.
Чи був голод у містах?
Я не знаю, що в селах був, то це точно.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Ну я такого не скажу, багацько, сім’ї вимірали, а скільки, то не можу сказать, мабуть, більша половин вмерла, як було.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Так шоб їли, то не знаю. Але була в мене тітка, то її чоловік хотів з’їсти, але вона з раненою шиєю, бо хотів перерізати горло, втекла до свого брата, а чоловік так і вмер от голоду.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Ну а де ж як померли, то були в колгоспі люди, то вони їх ото підбирали, складали на вози. Ховали на кладовищі, рили ями, куди скидати душ по шість, бо не встигали на кожного окремо копать, так багато люду мерло.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
А які ж поховання, скидали в ями та закопували, а їм тоді трудодень писали.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
На кладовищі.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Ну це, допустім, так як я знаю, а так ніхто не згадує.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква є, але куди відноситься не знаю.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Ні, немає.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Думаю, шо знають та й сама неодноразово розказувала.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Хіба ж я знаю. Мабуть тогдішня влада, якийсь закон, були ті, хто розріша, а ці, шо ходили по хатах, то люди були ні гріха, ні совісті. Бо їм було хороше, у них нічого не відбирали. Були серед них і чоловіки, і жінки.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).