Місце запису: с. Новопетрівка, Бердянський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: 06.10.2005 р.
Хто записав: Смага Сергій Валентинович.
Респондент: Бурбело Михаїл Савельєвич, 1925 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
Да, помню той, так і так, голодовку, пайку хліба. Та хліба абсолютно не було, жили картошкою, так і так, і мій батько був охотник, держав ружжо, стреляв гав, вот так і так, вот ето в нас таке м’ясо було. Не було ніде нічого.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Як би вам сказать: цього точно не могу сказать ілі не урожай, ілі не урожай був, ілі забирали. Я знаю, шо лазили по горіщах, де що там було, і змітали вот еті, еті чи комуністи, чи комсомольці. Вот так і так. Ось у нас тут сусідка, возле мене жила вот так, на неї казали Хвійона. Так мій батько рідний прибрав драбину, значить вона полізла на горіще, вот так і так, так і змітала там відро чи скільки там зерна було.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Ну, робилося правітєльство, я так думаю, давало указаніє, а еті, будем казать як би грубо сказать, комсомольці чи партійні вот ето содействували. Такі не ходили от, а такі во ходили люди.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Я за це не могу сказать. Я, як то кажеться, до мене це чи не касалося. Ну, шо малолітній був. Вот так і так.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Вот ето я тоже не могу сказать, бо я не провіряв. Но знаю, що лазили, це я знаю, вот… Вот це у нас тут був сарай, вот, де зараз літня кухня. Он ляда так і єсть старинна. Батько мій рідний прибирав драбину, казав, вони полізли туда.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Таке було. Висилали, люди і виїжали. Воще, бросали хату, щось неурожай був по-моєму, бросали хати і уїжали на заробітки ва Донецьк, вот ето робить. Хати порожні стояли в нас.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирали хліб у людей?
Вот ето я не скажу. То мене як-то не касалося, ну отуто во у нас даже ночував какой-то міліціонер, я буду по-простому. Ночував, а по какому вопросу? Тут же висилали, оце де Поліщук живе вот етіх висилали. Це все родственники жили. Висилали. Ну чоловік делав черепицю, сам, вот так і так. Наймав людей і вони долали цементовку, Поліщук оце її знімав і считали його і багатим. І він їздив же у кар’єр по пісок чи там по що то, доставав. Держав робочих і робив черепицю, його пощитали кулаком і їх всю сім’ю висилали. Хата порожня була.
Як люди боролися?
Та ну як боронилися? Переносили усе на собі. Багато померло, багато поуїжало, побрасало. В кого велика сім’я, вони вимерли.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ну, це хто як зумів. Якщо на його люди не долажували і єслі в його було там. Це якщо ніхто не знав зерна 300 кг чи 200. А то лазили по хатах, все перекидали. У нас стояв сундук так витягували тряпки.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Уже я їх позабував. Оце через балку Хвійона жила і у кріпості жили, там, біля моря. Чоловік 5 чи 6 ходило. Комуністи ходили.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Чоловік 5-6. До мене це якось не касалося.
Де можна було заховати продукти харчування?
А де ти заховаєш, кроме в пазуху. Ти ж на собі не будеш носить.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Раз у день варили галушки.
Забирали тільки продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Забирали скотину, а за тряпки – я не знаю.
Що таке закон про «п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Чув, що судили за ето дєло, єслі хто зріже колоски. Судили.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли. Ганяли і однімали.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Охоронники. Як і зараз, Який-то старший.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Ну ішли, бо треба було якто жить. Нада треба десь рабо тать.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Єслі ніде не роботаєш – то іди в колхоз.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспи?
А де ти її заховаєш? Ніде. Кроме, як дома стояла. Вигони в комиші – там забирали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Дньом, може і ночью, но мене це не касалося, бо я був малолеткой. У нас дньом були.
Скільки раз приходили до хати?
Оце я вже вам не скажу. Раз по горіщі лазили, раз – по хатах лазили, провіряли тряпки.
Коли почали люди вмирать?
Та коли? В голодовку почали вмирать.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Оце я вже вам не скажу. Хто там опікувався?
Хто не голодував в селі і чому?
Я думаю, ті, хто був возле власті, ті не голодували. А так усі голодували.
Хто зумів вижити?
Хто боровся за жизнь. В кого буряки були. Або дохлих коней їли. Я сам ходив. Викинуть коня – до утра вже й голови нема.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
У кого було, то що то давали, конєшно.
Які засоби вживали до виживання?
Хто як зумів, то й так і боровся за свою жизнь.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
У нас родичі були бідні, багатьох порозганяли, так що ніхто нам не допомогав.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Хто що мог. От зараз застав дитину, щоб вона їла грицики чи лопуцьки, а ми цим питалися. Хай тільки воно не вертається.
З яких дерев, вживали листя, кору в їжу?
Яке питатєльне, неотравленне те і їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Якого винали. Були горобців, гав. Моя мати возила в город продавала.
Чи можна було щось купити в місті, виміняти?
Не могу сказать, може щось і купляли, і вимінювали.
Чи був голод у містах?
Конєшно був голод, а як?
Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?
От ето я не скажу.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Я вам скажу: тих людей вже не має. Он на углу вся сім’я вимерла, де двухетажка, вся сім’я. Вот так і так.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Це я не могу сказать.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
А де вмер там і заривали. Чи возили на кладбище, чи не возили, цього я не могу сказать. А еслі безродний, то він так і валявся. Кому він нужею. Може прикидають.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не могу сказать, було бюро, не знаю. Це якби хто старший.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Ну, по-моєму, отож на кладбищі.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Обично поминають, а як? Родственники є, там предки. Як ми за убитих, за товарищей, за друзей поминаєм.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Я не проти церкви. Я думаю, що поминають. Я ходю в церкву раз у год, буваю. Сама луччя культура – це церква.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріарху вона відноситься?
У нас нема, у Новопетровкі, у Старій Петровкі єсть, до якого відноситься, це я вже не знаю.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Оце я тоже не скажу, я не інтересувався, но нада буде задать вопрос кой- кому?
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Я так думаю, ето зараз діти не інтересуються. У них зараз телевізор і все.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Не знаю.