Місце запису: с. Матусів, Шполяський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Бровчинко Василь Іванович, 1927 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Матусів Шполянського району Черкаської області.
В дні Голодомору йому було 7 років і він пам’ятає, що коли він жив з батьком та по сусідству у них жили чоловік та жінка. У них було двоє дітей, їм не було, що їсти. Спочатку вони зварили їсти з дітей, коли з’їли дітей чоловік одрубав спочатку жінці ногу, а потім з’їв її всю. А ще далеко від них жив один хлопець, він був сиротою, бо його батьки вже померли від голоду. Його звали Пантилей. То він, щоб вижити вилазив на акацію рвав з неї стрючки, потім дома піджарював на сковороді і їв. Але одного разу коли він виліз на акацію в нього вже не було сили і він не вдиржався. Впав і вбився, а йому було лише 12 років,
Люди, щоб вижити варили борщ з буряка, з кропиви жалкої і нежалкої. Хліб пекли з качанів кукурудзи, перемололи їх, добавляли трохи борошна і випікали чюреки, так називали цей хліб з качанів
Людей ховали без трун просто кидали в яму і закопували, навіть декого просто кидали в яму і не закопували. Одна жінка, яка жила в Станіславчику їла дітей. Вона їх рубає на частини і потім кремлює, робить котлети і визе їх у Цвітково продавать. Там жила одна дівчинка Оля, їй було 7 років. Вона ходила в людей просила їсти і одного разу зайшла до цієї жінки, а люди бачать що вона не виходить, та й зайшли в хату, до цієї жінки. Щоб подивитися і побачили жахливу картину. Дівчина лежала в ночвах порубана. А ще один випадок був коли їздили по хатах і забирали мертвих людей, забрали одного хлопчика. Вони подумали, що він уже мертвий. Його звали Олійник Федь. Федя вкинули в яму, але він вибрався якось з відси і ще довго жив. Помер він років 5 назад.