- Місце запису: село Термахівка, Іванківського району, Київської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Бірюк Іван Григорович;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживав в селі Термахівка, Іванківського району, Київської області.
Голод я пам’ятаю добре, про це забути на можна. Рік був урожайний, засухи не було, але люди голодували, бо все забирала власть. Забирала усе місцева власть. А це не знаю, але були такі люди, думаю, що їм за це платили. Може їм щось залишали. А відбирали так: прийшли, все перевернули, що було забрали до кришки. Не дивились ні на плач, ні голос дітей маленьких. Ходили всі із наганами, залякували людей, так що люди боялися і мовчали. Але ж хто міг, тей приховував, хоть трошки якогось зерна. Приховували, де хто міг. Хто закопував, а хто ще якось. Шукала продукти своя власть, місцеві. Тей, хто був у колгоспі получав там щось на трудодні. Може каплю якогось зерна. В колгосп забирали худобу, а так наче нічого більше. Про закон «п’ять колосків» не знаю, але знаю, що як когось зловлять із жменею колосків, які люди збирали на полі, то дуже били. Так і мене раз спіймали і дуже крепко побили. В колгосп люди мусили іти, бо заставляли, да і вижить якось треба було, жить то хотілося. Забирать зерно ходили і вдень, і вночі, коли хотіли. Люди почали помирать десь у 1932-33рр. сироти помирали з голоду, нікому вони не були треба. У нас у селі не голодував один голова спілки незаможних. Вижити зумів той, хто був крепший. Хто там ділився продуктами, як кожен думав тільки щоб його з’їсти собі аби не вмерти. Їли хто що знаходив: і лободу, і листя з дерев (в основному із клена). У кого було що поміняти, то ходили у місто. Вимінювали зерно, хліб, муку. У місті голоду не було. Що таке «торгсін» я не знаю. Скільки людей померло у селі я не пам’ятаю, але мої дві сестри померло якраз від голоду. Про людоїдство я не знаю. Такого я не пам’ятаю. Моїх сестер ховали на кладовищі. Тим, хто ховав, не платили. У селі окремого місця для захоронення померлих від голоду не було. Ховали на кладовищі. У церкві кожен поминає своїх померлих. Чи знає про це молодь? Мабуть же знає. Ми ж ще живі, то трохи їм розповідаємо. Винна в загибелі людей, я вважаю, ту власть, яка тоді була.