Місце запису: с. Красносілля, Чигиринський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Безвуха Галина Микитівна, 1924 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.
Розкажіть мені, Галино Микитівно, про Голодомор. Що ви пам’ятаєте?
Ну, 1932-33 рр. повню поганенько, бо мала була. знаю лишень, що їсти нічого було геть. Люди вмирали просто на вулиці і нікому не було діла. Стояли хати, у яких були одні мерці, ніхто їх не ховав. Пізніше, хто ще живий та дужчий був – покопали на кладовищі ями – то люди, які вже чули, що віку доживають, ішли, лягали в ті ями і вмирали там, а коли яма наповниться, то її загортали. Казали, шо по 3-4 ями в день набиралося.
Позабирали комуністи активісти усі харчі. Ше й кілками, помню в стрісі в хаті ковирялися, бо сусіда наш там кілька кукурузяних качанців сховав, а вони найшли. Дядько мій корову в скирті ховав, то вони ще й добре жили. Одного разу і нам молочка перепало, у них менший син помер, то дядина як ховали, нам кухлик дала. То нам так же погано тоді було, чуть не повмирали, бо привикли ж бур’яни жувать. Школу закрили, бо учні за партами вмирать почали, хоч там і давали по маніпусінькому куснику гіркого хліба чи кусочку макухи, то ті, хто старшенькі, не їли всього – додому несли. Так я ото як три класи одходила і всьо…
А 46-47 рр. Ви ж краще пам’ятаєте?
Да, забирали хліб, забирали, бо так треба було (нам казали), а людям не давали нічого. Був план по двору – три центнера давай, а ні, то шукали самі – все переривали, бо людей багато ж казали, шо війна була і немає хліба. У багатьох був хліб позакопуваний, та його однак понаходили й позабирали. Ми поховали в грубу – і там забрали, то прийшлось їсти у степу картопельку, що вже на борошенце перетліла, це крохмаль із зими сухенький остався, то оладки з нього кльоцали. Різні трави їли, супи з них варили.