Місце запису: с. Литвинове, Новопсковський р-н, Луганська обл.;
Дата запису: травень 2008 року;
Хто записав: не вказано;
Респондент: Безкишкіна Єфросинія Федотівна, 1916 р.н.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в с. Литвинове Литвинівської сільської ради Білолуцького району Луганської області.
Голод був у 1932–1933 роках, бо влада наказала забрати хліб, активісти забирали. Доводилося, щоб не померти з голоду, ходити милостиню просити в Росію – в с. Студенку (село Кривоносово Розсошанського району). Давали буряки, картоплю, де хужа хата, там давали їсти, де багатша – там нічого не давали.
Збирали сою, липу, жолуді. Іван Безкишкін на полі помер як розкуркулювали.
Ми до колгоспу не записалися, то забрали все, і навіть в городі картоплю викопали.
Тим, хто в колгоспі працювали, давали трохи проса, хліб, їсти готували. Вижили хто як міг. Тітка Дашка повела своїх дітей у Студенку (Росія), пристроїла їх няньчити дітей, там вони вижили.
26 дворів повиганяли з хат під час Голодомору, пішли люди в землянки під лісом Коробцевим. Померло в селі дуже багато. Виконавці відвозили ше живих людей у могили і закопували.
Люди, щоб вижити, біля землянок собі саджали городину, а виконавці йшли та все забирали.
Люди інколи давали тим, у кого не було зовсім їсти. Але боялись, щоб не побачили виконавці.
Баба Пашка Тараканка варила в колгоспі юшку і давала тим, хто працював в колгоспі.
Людоїдства не було, їди дохлу кобилятину, липину, молочай, пекли пампушки, збирали зелене таке, ми називали його галушками.
Баба Палажка відвезла онуку Варю на кладовище, а воно прилізло до нас.
В дитячих яслах жили сироти, їм там юшку з вівса варили і пекли пампушки.
Активісти – батько Попов Юхим Тимофійович та його син Стефан – забирали в людей все барахло, складали в магазині а потім продавали за гроші.