- Місце запису: село Стави, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2002 рік;
- Хто записав: Бойко Ю, О.;
- Респондент: Бащенко Ольга Петрівна, 1923 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Стави, Кагарлицького району, Київської області.
Страшне було, коні дохли, корови дохли, люди мерли як мухи, горе було. У ЗЗму році ой і погода була дощ, ливень світа божого видно погнило все. Найбільше в людей ноги пухли, такі волдирі були на ногах, така водянка, а як поздирають, а воно гниє, ой страшне було У колгосп, правда їсти даючи в обід і ввечері, таку юшку варкій і давати. Пухлих підводою збирали. Їздило два чоловіки в них пара коней була і ви то збирати їздили, а їм за не давати там якийсь кусок хліба та миску юшки Найбільше коні дохли, а люди підходили з відрами обрізали дохлих коней, оте м’ясо брати долому і їли. Горе було, босі ходили, полу голі ходили, бо не було і в шо вбраться. Попереду у 32му “червона мила пройшла, набирали таких молодих хлопців, комсомольців, у своє село не пускали, а в чужі села посилати, то вони творили все шо хотіти, забирати в людей все чисто, даже над людьми здіватися. Шукати кругом і в печі й під печчю, і на чирдаках лазили чи люди не поховати гляди чого, були в них такі штирі залізні, по метра півтора і то ходили і землю проштирхувати. Ми то ше нічого жили, хоча сім’я й велика була, але батько комнезамом робив, та зробив жорна та й людям мололи, та хтось шось і дасть, якусь жменю борошна Але дарма шо батько комнезамом був, перші жорна розбили, прийшли із сільради і геть розбили, але батько другі зробив та так і жили. То мати затірки якоїсь наварить та якихось коржиків напече та і є шо їсти. А люди було ходять по берегах, хто жаб наловить та їсть, хто п’явок назбирає, хто спритніший то горобців ловили та їли, а бо тих равликів, підуть насобирають, шкорлупу ту розіб’ють і варять отаке горе було. Топить не було чім, зрубувати все шо горіло, де яка яблуня чи вишня все зрубувати, до скирт ходили та солому кради. Для Ставів одне спасіння було то завод, аби не завод села б не було, а то багато людей в заводі робила, а там і їсти давали і гроші платили, і вкрасти можна було якусь жменю кукурузи чи якусь картоплину, то так і жили. Та в кого корова була, то то тоже годувальниця була, вип’єш стакан молока та й сила появляється. Горе було, велике горе було, вредітільство було, це при Статіні таке вредітільство було.