- Місце запису: село Стави, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2002 рік;
- Хто записав: Бойко Ю, О.;
- Респондент: Бащенко Ольга Петрівна, 1923 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1946-1947 років респондент проживала в селі Стави, Кагарлицького району, Київської області.
Неврожай був великий, дощу не було ціле літо, де дощ хоч трохи пройшов то шось і вродило, а посуха була то й нічо не вродило. Корова в нас була, то було молоко, а в колгоспі баланду варили, то набиреш тієї батанди, віллєш туди молока та й молочна юшка виходить. Пикли такі ладанчики – млинці з кукурузи, ото намелимо на жорна кукурузи, замісимо тісто, ото ложили одну ложку на сковороду; а туди буряка солодкого а зверху приложуємо, і солодкі млинці були. В 47му багато старців ходило, прохачів багато ходило. В школу діти босі ходили, одні чоботи на двох були в батькових ходили. Топили кізяками, бур’янами сухими, торф був, але його не розвішали копать, ціла ділігащя приїхала з Кагарлика і запрет наклали. Очерет не давати, я ходила красти, бо шо ж розруха після войни, очеретом корівники вкривали то кого вловлять ше й штраф плати. Але пухлих людей не було, вже в колгоспі давали гроші 10 копійок на трудодень, тa варили якийсь кулешик та так і спасали людей. В дітей було малокрів’я розвинене, воші були. Тяжке було життя. Свету не було, такий каганчик був, у мисочку олії наливаємо туду фітілоьк, і діти уроки вчили, такі були восьмерики. Горе було, горе.