Місце запису: с. Дмитрівка, Машівський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 24.05.2008 p.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Асауленко Любов Петрівна, 1922 р. н.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Дмитрівка Машівського району Полтавської області.
Ми завітали до Вас і хочемо попросити розповісти, що Ви пам’ятаєте про Голодомор 1932-33 років.
Та говорити про це і важко і страшно, б о те, що пережили ми не зустрінеш в страшному сні.
Любов Петрівно, коли, де Ви народилися і де були на час 32-33 років?
Народилась я в 1922 году, тут у Дмитрівці, тут і прожила все своє життя.
Що Ви нам можете розповісти про ті часи?
Та страшні то часи були. Люди, як мухи мерли. Їсти не було чого. Виживали хто як міг: кропиву варили, калачики, гнилу прошлогодню картошку, бурячок, що не згнив під землею. Ми тоді невеликі були, то ходили все бур’янець рвали, а мама варили.
А чи пам’ятаєте Ви хто помер з голоду?
Добре помню, як вимерла сім’я Хоменка Івана Митрофановича (жінка, син Павло, невістка Ганна, онуки Олексій та Микола). А в Асауленка Федота Ларіоновича на руках помер син, та він приніс його додому і поховав в садку. Довго та могилка була в садку). А потім сам пішов в гості, поїв та й помер прямо в родичів.
А не пам’ятаєте Ви випадків, щоб допомагали один одному?
А що ти помагатимеш, коли в самих їсти не має чого? Помню, що в селі був патронат, там до десятка дітей було. Батьки, якщо вмирали і не було рідні, то забирали їх туди. Звідувачка там була Асауленко Неоніла Павлівна, а їсти варила Самохатко Галина Федорівна. Це – мати бабушки Дуні Нестеренчихи. Ну їх уже немає в живих.