Місце запису: с. Луциківка, Білопільський р-н., Сумська обл.
Дата запису: 20.07.2005 р.
Хто записав: Щигло Тетяна Вікторівна.
Респондент: Трикашт Володимир Іванович, 1926 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Цимбалівка Білопільського району Сумської області
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-ЗЗрр.?
Все, с начала і до конця. Коли началась коліктівізація і за чого пошла. Больпинство коліктівізацій прижимало Україну. Так появились ну як вам сказать комсомольці їх називали. Вони заходили в хату, стакан квасолі на столі, сім’я 10 чоловік 1 стакан квасолі забирали. Курей, гусей, скотину Все це в колхоз. Хто не хотів в колхоз іти – землю забірали. З чого людям жить? Ні з чого. Голод на Україну. Тепер приведу прімєр. В мене батько робив на железной дорогі в 33-му поїхав у Ленінград привіз 32 буханки хліба, сільодку, а тута карточна сістема. А на карточку 400 грам це хто робив на транспорті, а в колхозі цього не було. В колхозі хто робив, так там їсти готовили, а коли липу зрубали в колхозі поставили сторожа, а зрубали для чого, щоб листя обривать і котьол кидать.
Які причини Голодомору?
Оце просто ішло по владі. Неякої засухи. Ось дивіться, тута іде весна ну у вас допустім 5 гектар землі. Земля то по руках була. Вони забирають у вас весь хліб, а весь хліб із верха преподають, ну це ж я вже опосля узнав, оце Молотов, Каганович, вони оце були як уполномочені од ЦК партії по викачкі хліба. На їх нажимали там. І вони оцей хліб продавали за границю. А людям нічого. І дойшло, раз воно хліба немає, у людей забирали весь хліб.
Хто відбирав продукти?
Оце у селі відбирали наші, як вам сказать. Так як оце голоса йшли за Януковича призиває, щоб за мене голосували, отак і хліб забирали. Приходе наш, у мене сусід був, була у комсомольця. Заходе, забирає хліб увесь, просто не так скільки ви дасте, а оце обиск роблять. Знайшли у вас пуд хліба чи…
Документи вони на це мали?
Ніяких. Просто їх уполномочили з района.
Якщо хтось чинив опір,чи приміняли покарання?
Такого не було. Та куди його бить, як воно голодне ходе.
Чи мали вони зброю?
Ні. У нас вони ходили у шести відбирали. Три женщіни, чотири женщіни, два мужчіни.
Приховать хліб могли чи ні?
Хліб? Ну хто зна. Єслі вони приходять. Ми ж при немцях ховали, знали, що забируть. А ці – ніхто не ховав – прийшли. Був один: комора, у його хліба повно. Вони приходять, а він каже “Документи є у вас?” Нема. Нема? Я вам каже не дам. Вони на другий день приходять Із района привозять – разришають. Він комору одкрив, вони весь хліб забрали, кобилу забрали, корову. Остався чоловік голий. От шо робить.
Інші речі забирали чи в основному продукти?
Брали. Це ж уже оці шо ходили, вони шо хотіли, то й робили. Їм ніякої власті, а шо ти зробиш.
А Ви нічого не чули про закон “п’ять колосків”?
Оце закон. Коли посіяли, оце жито стало наливаться. Об’єзчіки на коні з ружйом, оце шоб колосок вирвать ото вже сидить, чи то буряк вирвать. Горох оце він вроді раньте спіє. Так оце шоб піти гороху нарвать потому шо об’езчіки були і вишки стояли по полю, во. Так це нада лізти рачки, шоб цього горошку, шоб не побачив. А єслі побачуть шо поймають у комору зачиняють і б’ють. А б’ють оці можем казать комсомольці. І їм ніякої власті. Побили вас, набили чи посадили чи одпустили. Оце вони так робили. І благодаря чому я вам скажу шо 33 год весна холодна дуже була це харашо. Єслі б отак жарко було їх би тут одиниці остались. А то холодно. То гич їли, хто бурячки посіяв, то бурячну сивину. Саме хуже було, його не протовкнеш ні водою ни чим. А то ж усе позабирали. Не хотіли іти у колхоз потому шо ішли старці, а як такі болєє-меніє зажиточні – вони не хотіли йти. Їх прижимали, все забирали. Все, ну землю в колхозі організували, землю засіяли.
А худобу брали?
Забирали і худобу, і коней, і корів. У нашої тут у селі зайшли у жінки й шубу забрали.
Переховували люди худобу?
Ну куди її сховаєш? Понімаєте, ну сховаю я корову сьогодні не найшли, а завтра? Її ж нада вигнать, пасти.
Що забрали у вашого батька?
У мене у батька нічого не забрали. Батько був красним партізаном. Пішов у колхоз, 15 соток городу дали,так нічого не забрали. Йому льготи були. Сім’я велика. Зразу мати пішла, він на железній дорогі робив, а тоді коли брат у ясла організували і він упав, об чугун. Батько пішов: “Шо ж це ви робите?”. Ну єслі б батько у мене не такий був дак його б оддубасили. Із колхоза виписався. А брать у нас нас нічого. Сім’я здорова, 15 соток землі, хата, садок. Шо брать? Нас забере? 6 душ було.
Їли все підряд?
Як для мене, так як батько був красним партизаном, дак йому отдельно батька в столові раз годували, а нам на дом давали, ну принесе борщу. По пайкі і плюс шо півкіла хліба давали, так як красний партізан 400 грам давали. Всьо равно пухлі були.
Люди помирали з голоду?
Нy, у нас ніхто не вмер. А по сусідству. Приходе до нас у двір пошти баришня, а там діван стояв, вона на діван лягла, батька і матері не було дома. Батько приходе, а це шо – померла. Тоді отак хати стоять, а там шось за женщіна йшла. Сіла під грушкой і вмерла. Тоді у нас та по сусідству так жінка і троє дітей. Зайшли до них два чугуни крапиви наварено І вони всі лежать. Жінка фельдшера супу з картошкой наварила сюди принесла, так уже ни одно не їло і всі четверо і лягли. У хуторі єслі перекислить померло хто зна й скільки.
А діти-сироти, хто ними опікувався?
У нас у хуторі такого я не помню. Були, підождіть. Мої дві двоюрідні сестри Нінка й Нюська там у селі був патронат, так їх без батьків у патронат забирали. У патронаті вижили всі. Їх і погано кормили ну тричі шось давали.
Чи були випадки людоїдства?
Розкажу случай. Пошов я з батьком на станцію, пацаном був. Батька тоді НКВД був забирають і ведуть. Отут в районі сельхозтехніки у Білополлі, отута. Повели, забрали як понятого. Я не сображаю, ну це харашо мені запомнилось. Заходим у хату, їх три НКВД, вона – отак стіл стоїть облокотилась і сидить. ІІІо питали не скажу, під піччу дві голови, а пічурка сільська там – ноги, а в печі зажарене м’ясо. Вона так улибається, чоловіка зарубала і з’їла і брата рідного. Там на шляху йшли – хата обдирали, сім’я сиділа їла. Тепер я робив у Смородіно, дак сусід там зо мною в місті робив. Каже хлопець вишов 9 год – як у воду впав. Давай шукать – сусіди забрали і з’їли. Найшли там ножки да голову. Оце таке було,страшне.
У місті краще було?
Шо в селі, шо в городі – одно і тоже. Но хто робив дак тім карточки були. На карточку давали по 400 грам хліба. А в селі ніяких ні карточок нічого. Хто вижив.
Де ховали померлих?
У нас ховали там під хатою. Яму викопали. Скільки могилок попід хатою.
Ви в той час жили в Цимбалах?
В Цимбалах. Півкілометра од бригади. Знаю як колхоз організовувавався.
Чи була в селі церква?
У Цимбалах церкви не було. А в городі церкви позривали.
Чи не в селі пам’ятки померлим від голоду?
Ні. Їх ніхто не вспоминає. Та ви шо!
Розповідаєте дітям,онукам?
Да шо йому розповідать. Він же читає книжки. Січас всій молодьожі воно не інтересно.
Хто винен у смерті багатьох людей?
Саме перве – це Сталін, раз. Молотов, Каганович, Берія. Оце вони. Вони прижимали.