Мене звуть Кривошея Сніжана Сергіївна. Зараз ми знаходимось на території Дніпропетровської області, Синельниківського району в селі Вільному, де на кладовищі за трирічних обставин Голодомору 1933 році загинула сім’я. Це була сім’я Стрильченків. Туди входить дружина Мавра, також ії чоловік Сергій і троє дітей: Петро, Григорій та донька Люба. В Сергія була сестра її звати Марія. Вона коли поверталась додому з роботи, вже тоді на полях нічого не було, все прибрали. На кукурудзяному полі йшла і знайшла випадково два кукурудзяні качани. Одразу її спіймали побачили, що вона взяла ці качани і заслали в Сибір. Там вони залишились. Через деякий час в таку майже ситуацію потрапив і брат. Це був Сергій Стрельченко. Він працював на нашій синельниківській залізниці. Також йшов додому через це поле, але він не знайшов… за якихось обставин на нього навели цей наклеп. Якось не зрозуміло чому відправили його також недалеко від його сестри, теж заслали в Сибір. Жінка залишилась без підтримки чоловіка з дітьми. Тому і вони загинули, а чоловік вже загинув там в Сибірі. Тут похований лише мати та троє її дітей. Дослідженням займався наш Тараненко Анатолій Степанович. Він був раніше директором клубу, зараз, він вже не є директором. Зараз не залишилося вже наших якихось бабусів чи дідусів, які могли щось розповісти про цю сім’ю. Це наша історія тягнеться дуже давно, переказувалася тому так мало відомостей. Ну в історії села записано те що я вам зараз розповіла. оце і все. Кожного року на День пам’яті жертв Голодомору ми приходимо і вшановуємо пам’ять цій сім’ї.
