Теліжинці

Тетіївський район

Київська область

Кількість жертв: 685

Населення села Теліжинці Тетіївського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Архівних даних щодо кількості вбитих голодом немає, але очевидці стверджують, що після серпня 1933 року працівники сільської ради говорили: «За осінь 1932 року і зиму-весну 1933 року у селі померло 685 чоловік».

Встановлено прізвища та імена 312 жертв. На обох сільських кладовищах дотепер видно місця, де були ями-кагати, є занедбані могили 1933 року. На місцях масових поховань ростуть дерева та кущі.

Весна та літо 1932 року були дощовими. Люди вже були знесилені виснажливою працею та недоїданням. Врожай був дуже гарним, селяни намагалися його вчасно та швидко зібрати. Проте обмолочене зерно вантажилось на вози та вивозилось для виконання плану державної хлібозаготівельної кампанії. Після виконання плану, приїхав уповноважений з району і привіз документи на додатковий план.

Згодом, через повільне виконання плану хлібозаготівель, Теліжинці було занесено на «Чорну дошку». Про це свідчить телеграма секретаря Київського обкому КП(б)У М.Демченка до ЦККП(б)У з проханням занести  на Чорну дошку ряд сіл, які «проявляють впертість та …переховують хліб».

У серпні 1932 року партійні активісти дістали право конфісковувати зерно в особистих селянських господарствах.

Про страшні знущання місцевих можновладців та партійних працівників під час розкуркулення та колективізації свідчать листи члена Політбюро ЦК КП(б)У, голови Центральної Контрольної Комісії КП(б)У В.П. Затонського Київському обкому партії від 3-4 червня 1932 року: «…Об обысках с изъятием под метелку не только хлеба, но и других продуктов, а также домашних вещей, во время заготовок говорить не приходится. Это практиковалось во всех селах этих районов, но то, что творилось в Тетиеве, превосходит всякое воображение. Там нет села, где бы не встречались разваленные хаты. Сняты крыши, потолки, выбиты окна, выломаны двери, развалены печи. Причем, это творилось не только в порядке обыска замурованного хлеба, а как мера воздействия…Крошили не только крыши, но и головы. Были массовые избиения, замораживания, поджаривания в специально натопленном помещении…».