Населення міста Лохвиця Полтавської області, як і Лохвицького району, постраждало від Голодомору 1932–1933 років. За свідченнями очевидців, які пережили цю страшну трагедію, у місті існували поховальні команди у кожному районі. Так, свідок Голодомору 1932–1933 років Парасковія Гнатівна Головко, 1921 року народження, згадувала: «По Лохвиці їздили підводи, на яких лежали трупи померлих. У кожному кутку міста була своя бригада, що хоронила померлих від голоду».
На сьогоднішній день пошуковцями встановлено три місця масових поховань жертв Голодомору в м. Лохвиця. Одне з них локалізоване на прилеглій території Благовіщенського цвинтаря, що межує із подвір’ям Лохвицької гімназії №1. У 2017 році там було встановлено пам’ятний хрест.
За свідченням Парасковії Головко, на цьому місці розташовуються три загальні могили: «Отут три могили: дві повні, а одна неповна. Скільки захоронено тут людей, Бог його знає. Тільки влітку 33-го, коли вже заколосилися поля, бур’яни вродили, люди вже від голоду не вмирали».
Слова Парасковії Головко підтверджує і лохвицький краєзнавець Віктор Яцевич, який стверджує, що виснажені поховальні команди не доносили заморених голодом до Благовіщенського цвинтаря і закопували їх поза межами кладовища.
