Населення села Шандра Миронівського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
В 1921 році була створена спілка «Серп і молот», в 1930 році – колгосп ім. Шевченка. У ході колективізації
постало питання про долю заможніх селян. Їх називали куркулями, хоча переважна більшість обробляла свою землю своєю родиною без найму інших. Таким був Козаченко Конон, який запропонував назвати колгосп ім. Великого Кобзаря, щоб увічнити пам’ять Т.Г.Шевченка. Він віддав усю свою землю і реманент у колгосп, а хату, яку збудував своїми руками для сім’ї, не віддав. Ситуація змусила його покінчити життя самогубством.
«Розкуркулення» та ліквідація заможніх господарств, конфіскація майна тривали протягом 1929-1933 рр.
Всього за ці роки в селі експропрійовано близько 30 селянських господарств. За «саботаж» засуджено 6
селян, з них по 5 років позбавлення волі одержали одноосібники Білошапка Я.І.,1901 р.н., та Сарана А.К.,
1895 р.н.
В роки Голодомору 1932-1933 рр. від голоду померло близько 600 жителів села. Вдалось встановити прізвища 238 померлих від голоду, з них 28 дітей. Були випадки канібалізму.
На місці масового поховання, що знаходиться на цвинтарі, в 1997 р. встановлено Пам’ятний хрест з ініціативи сільського голови Прокопенка П.П.