Населення села Кип’ячка Миронівського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
В роки Голодомору село належало до Ржищівського району. В 1930 р. колективізацією було охоплено 40% населення, а в 1932 році повна примусова «добровільна» колективізація сягнула 99 % населення. В селі був колгосп “Нове життя”, де була їдальня. Проте одноразове харчування баландою не рятувало колгоспників від голодної смерті. В селі були випадки трупоїдства.
Похованням померлих займався Гаманенко Іван Іванович із односельчанином. Їздили возом по селу та витягували трупи померлих, ховали на цвинтарі у великих ровах.
В роки Голодомору 1932-1933 рр. в селі вимерло близько 600 чол. Вдалося встановити імена лише 59
осіб, з них 21 дитина.
На місці масових поховань ( сільське кладовище) у 1996 р. насипано курган і встановлено Пам’ятний хрест.