Населення села Ходорів Миронівського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. В роки Голодомору село належало до Ржищівського району.
В 1929 році організувався перший колгосп ім. Шевченка. До Голодомору в селі було більше 400 дворів та проживало біля 1500 чоловік. Після Голодомору залишилось біля 380 дворів та 1000 чоловік. Від голоду померла третина жителів села. Вдалося встановити імена 23 закатованих голодом жителів села, з них 19 дітей.
Активними виконавцями політики упокорення українських селян голодом були односельчани Загородько Л.П., Василенко Аріон, Керекеза Тиміш, Дриґота Р.О., Олексієнко М.С., Бур’ян Василь та його дружина Євгенія.
В 30-х рр. Ходорів було містечком з річковою пристанню. Поруч з нею розміщувались великі склади “Заготзерна”, де в першій половині 1933 року також все було забите пшеницею з хлібопоставок урожаю 1932 року не лише прилеглих сіл, а й районів. Зерно зіпсувалося (завівся зерновий кліщ) та стало непридатне для експорту, тому за розпорядженням влади зерно потайки спустили в Дніпро.
Від голоду померла третина жителів села. На місці масового поховання ( сільське кладовище) у 2007 році встановлено металевий Пам’ятний хрест. Встановив Крохмаль І.М.