Населення села Любимівка Гуляйпільського району Запорізької області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. На цвинтарі є місце масового поховання жертв Голодомору.
На цвинтарі є багато місць масового поховання жертв Голодомору, також відомо про місце масового поховання в одній з криниць.
Згідно зі спогадами місцевої мешканки Анастасії Федорівни Ігнатович (1915 р.н.) тіла померлих з голоду вкидали в криницю. Інші трупи вбитих голодом людей клали на підводи і везли на цвинтар. Іноді закопували ще живих.
Жителька села Марія Йосипівна Репетун (1917 р.н.) розповіла, що сьогодні на місцях масового поховання встановлено хрести, але імен не зазначено, бо людей загинуло дуже багато. Раніше, місця масового поховання не виділяли серед інших могил, щоб люди не знали, не згадували про насильницьку смерть односельців. На той час, коли родичі приїжджали до села, то важко було навіть дізнатись, в якій із ям поховані саме їх рідні. Марія Йосипівна розповіла, що не можна було говорити про справжню причину смерті – голод. Зазвичай вказували такі причини смерті: від «іспанки», від отруєння та ін. Марія Йосипівна згадала, що приходили члени хлібозаготівельної комісії, яких називали «незаможники» і забирали всі продукти харчування та майно.
Мешканка села Ніна Василівна Попруга (1924 р.н.) зауважила, що у 1932-1933 роках був голод. Активісти забирали зерно. Дуже хотілося їсти. Рвали траву і їли.
Свідок Голодомору Катерина Іванівна Мега (1926 р.н.) зазначила, що був голод через неврожай і конфіскації зерна. Доводилось вживати різні сурогати. Рвали молочай, цвіт акації і їли. Варили баланду з ячменю. Товкли качани кукурудзи в ступі.