Населення села Македони Миронівського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні.
В роки Голодомору 1932-33 рр. село належало до Ржищевського району. Наприкінці 20-х років у селі починається колективізація. На той час в селі було близько 600 дворів, де проживало 2 тис. осіб. В селі були колгоспи імені Леніна, імені Косіора (голова колгоспу Задорожній). Головою сільради був Бондаренко. У Македонах розгорнулася жорстока боротьба місцевої влади з одноосібниками. Активістами в селі стали Лященко Гнат, Пиляй Данило, Євтушенко Параска та ін. Підтримувались доноси на неблагонадійних.
Було розкуркулено Мартиненка Сильвестра Яковича, розкуркулено та вислано сім’ю Калініченка Гаврила Архиповича. За спротив та контреволюційну діяльність влада засудила багатьох односельчан. Але неорганізований, стихійний спротив нічого не змінив. До зими 1932 р. сільські активісти відібрали у односельців усе, що можна було вживати у їжу, в рахунок хлібопоставок державі було вивезене навіть фуражне і посівне зерно.
В селі від голоду померло близько 630 осіб, вдалося встановити прізвище та ім’я 71 людини.
На цвинтарі є місце масового поховання жертв Голодомору, де в 90-х роках місцеві жителі насипали земляний курган та встановили залізний хрест.
