Населення села Фастівка Білоцерківського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
З 1928 році в селі розпочалася колективізація: десять сімей об’єдналися в колгосп “Шляхом Леніна”, головою став Бобраницький Тодось. В 1932-1933 роках за спротив владі були розстріляні: Півторак М.Г., Гаврилюк Яків, Перечепа Микола, Пелих М.К., Клочан В.В.
До Голодомору 1932-1933 рр. в селі проживало 870 чоловік. Вбитих голодом налічується 340 осіб (297 дорослих, 132 дітей). За іншими підрахунками ця цифра сягнула 429 жертв. В селі після голоду залишилось проживати 520 чоловік. Багато хто з них виїхавна Донбас, в Росію, за кордон. На сьогодні встановлено прізвища померлих 104-х родин і окремих жителів.
Місце масового поховання знаходиться на цвинтарі. 18 червня 1990 року на тому місці було відкриття пам’ятника.