Населення села Мельники Чигиринського району Черкаської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років – померло близько 300 осіб. Встановлено прізвища та імена 185 померлих з голоду. У селі є три місця масового поховання жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
Перед Вами одне з них, яке знаходиться на старому цвинтарі.
Більшість мельничан не підтримували колективізацію. Незважаючи на спротив громади, в 1929 році створено комуну «Заповіт Леніна». Пізніше, в березні 1930 року, організовано два ТСОЗи: «Доля бідняка», який пізніше перейменовано в «Нове життя» та «Іскра». В 1932 році їх було об’єднано в артіль «Ударник».
В кінці січня 1929 року почалось розкуркулення заможних селян. Становлення колгоспно-радгоспної системи супроводжувалось насильницькою експропріацією землі, худоби, реманенту.
Розкуркулення своєї сім’ї згадує Шпильова Олена Петрівна (1919 р.н.), яка з батьками на той час жила на хуторі Беркотівка: «Розкуркулили нас в листопаді 1932 року. Одного дня прийшли люди, описали все майно, навіть перепряди конопель. Про те, що будуть розкуркулювати, батьки знали… Але ми надіялись, що це лихо нас обмине, бо були не куркулями, а середняками. Та й викуп, який нам запропонували, батько заплатив (заплачено 2000 крб., щоб по документах наша сім’я залишилась в середняках). Але на другий день приїхали люди і з нашого двору вивезли все майно і худобу. Скриню з одягом, яку теж забрали, поставили в сільраді і продавали з неї одежу. Купляли свої ж, мельничанські люди, які на той час вже вступили в колгосп. Коли одяг із скрині продали — нам дозволили її забрати. Отож на зиму в нас залишилась пуста скриня і мішок картоплі».
Найвищий рівень смертності у селі Мельники був взимку 1933 року. Померло більше 180 людей.