Населення села Тарасівка Миронівського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
В період 1932-1933 рр. село відносилося до Ржищівського району. Кількість дворів до Голодомору – 50, після Голодомору – 24.
Форсована колективізація – від приблизно третини селянських господарств на початку 1932 р. до 99 % колективізованого населення на кінець 1932 р. – була досягнута шляхом примусу та репресій.
Прагнучи будь-якою ціною виконати завищений до нереальності план хлібопоставок, тодішнє керівництво Тарасівки послало по селянських обійстях людей без честі йсовісті, зате з партійними і комсомольськими квитками в кишенях. Відбираючи у своїх односельців усі продовольчі запаси до останньої зернини і квасолини, вони добре знали, чим це невдовзі обернеться. Але воля вищої партійної і державної влади була для них понад усе.
Голодною смертю в Тарасівці померло більше 130 осіб. Вдалося встановити імена лише 19 померлих, з них 8 дітей. На місці масових поховань, що знаходиться на цвинтарі, в 1996 році коштом КСП “Росія” насипаний курган та встановлено дерев’яний хрест.