Населення села Ходорків Попільнянського району Житомирської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
У звіті Укрколгоспцентру про застосування примусових заходів до колгоспів та колгоспників, датованому не раніше 20 квітня 1932 року, зазначено, що в селі Ходорків Попільнянського району злили дві артілі – польську та єврейську – з українською комуною. Внаслідок стався цілий ряд ненормальностей, і євреї, за винятком 4-5 родин, залишили комуну.
В протоколах засідань бюро Попільнянського РПК за 1933 рік (Державний архів Житомирської області) віднайдено записи про розгляд питання “Про замах на самогубство вчителя Ходорківської польської школи Козицького “. В записці нач. ДПУ Перус відмітив, що однією з причин до замаху на самогубство з боку Козицького є тяжкий стан з харчуванням сім’ї.
У книзі “Край над Унавою”, розділ “Колективізація та її наслідки”, зазначено, що в селі Котлярка розлетілася чутка, що везуть людоїда. Зійшлися люди – справді в клітці, немов звір в зоопарку, був житель Ходоркова Сухарський, який поїв своїх дітей.
За словами очевидців та старожилів села Ходоркова, жертв Голодомору 1932-33 років в основному хоронили на російському цвинтарі, на відстані 1,5 км від сільської ради, з лівої сторони по дорозі на село Скочище Брусилівського району. За спогадами старожилів, у Ходоркові від голоду в роки Голодомору померло більше 1000 осіб. Встановлено прізвища 109 осіб. На місці масового поховання відмічається підвищення грунту та загрузлий в землю кам’яний хрест. В центрі цвинтаря в 2008 році встановили Пам’ятний знак та гранітний хрест.
