Місце запису: с. Андрієво-Іванівка, Миколаївський р-н.. Одеська обл.
Дата запису: 11.07.2008 р.
Хто записав: Петрова Наталія Олександрівна, Пелеховська Катерина Володимирівна;
Респондент: Артюх Валентина Григорівна, 1926 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933рр.?
Знаю, шо не було шо їсти. Шо я ше мала була, 6 год мені було. Знаю, шо пішов там батько в Троїцьке на базар, а в Андрієво-Іванівку мама. Батько привіз макухи кусок, а мама бурака. І сильні були морози, та батько поморозив вуха, а їсти не було чого.
Чи був в той рік врожай?
Не знаю, дочко.
Чи пам’ятаєте Ви, щоб ходили бригади і забирали зерно?
Знаю, що ходили шпичками шукали, з стенів здирали коври шерстяні. Знаю, що батьків брат приніс коври, такі красиві були, квітками, розами. Та мама вчепила, в нас старий був. А вони зі стєнки зняли та забрали.
Тобто забирали не лише їжу, а й речі?
Да, все брали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна?
Де там його було приховать. Я знаю, сусід, у нас же раньше таких не було заборів – канава, і канава прикрита таким хворостом і кагати такі. А батько йшов, а це було осінню, та наш город донизу. Ішов, а собаки розгорнули, сусід клумак муки заховав у нашій кагаті. А він прийшов до мами та каже: «Йди, там у кагаті є мішок». А як же ж забрати, як той же наблюдає? Та взяли корзину та нарубали вроде дров, а в ту корзину вкинули мішок та накидали зверху дров та принесли, та в таку за пічурку сховали та потрошки варили. Оце я знаю, бо наказували: « Мовчіть, будуть питати – не кажіть!».
Чи знаєте Ви, хто входив в бригади?
Знаю, шо і батько мій був у цій бригаді. Ну брали сільських тоже. І шпигали, і шпигали.
Чи були доноси сусіда на сусіда про приховання зерна?
Не знаю. Та не було ні в кого зерна, де там було зерно.
Чи були ці бригади озброєні?
Не знаю. В батька не було зброї. Но знаю, шо він участвовав. Заставляли, брали сільських. В кожну хату ходили.
Ваш батько був в бригаді, але до вас все одно приходили?
Ну, а як же. Батьків рідний брат приніс своє, шоб заховали, бо батько це в бригаді, то не будуть ходити. А вони прийшли зі стенкі зняли всьо то. Мама вчепила, вроде то наші коври, а вони взяли забрали, геть усьо забрали.
А як звали Вашого батька?
Григорій Тимофійович Артюх.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Я не знаю.
Чи добровільно люди йшли до колгоспу?
Не знаю. Що я знаю, шо люди були голодні, пухші. Ходили, як зайде в хату, не можна вигнать, дай шо хоч їсти, бо їсти хоче.
Чи чули Ви про закон «п’ять колосків»?
Що, судили? Було.
А поля охоронялися тоді?
Не знаю. Наверно, охоронялися, бо спіймали та дали по три года. Та це вже й не при Голодоморі, а ше й тепер було, ше до войни, чи після, я вже не знаю. Виноград рвали баби, та по три тронки винограду до дому взяли. Ой, та потрусили, ой трусили. Було при Голодоморі, і при цьому було.
Чи забирали у вас худобу?
Була корова, но не забрали в нас. А кормити не було чим.
До Вашої хати приходили один раз, чи декілька?
Не знаю. Один раз знаю, шо ми раділи оцим ковром. Не знаю я.
А куди забирали то зерно?
Не знаю. Я це не знаю.
А були такі люди, що не голодували в селі?
Не знаю, наверно, не було, бо всі голодні ходили.
Чи допомагали люди один одному в виживанні? Чи ділилися продуктами?
Яке там ділились, як не було ні в кого нічого.
І родичі не допомагали?
А як у родичей не було? Ні в кого нічого не було. Весною пішли на лободу.
Чим Ви харчувались, які засоби вживали до виживання?
Якби це мама моя жива була, вона б тобі розказала. Шо я помню, шо макуху і буряк приносили.
А чи споживали Ви в їжу якесь листя, траву, кору дерев?
Ну лободу варили, щавель варили. Варили якісь бурака. Ай, здохлячі коні брали, стерво. Здихала скотина, не було чим кормити, брали рубали і їли люди, отак і кормились.
Чи знаєте ви, чи був голод у містах?
Не знаю.
Чи міняли люди якісь речі на харчі в місті?
Не знаю.
Помирали люди від голоду?
Умирали. Я не помню, я не знаю. Знаю, шо кажуть, з голоду той помер, того на дорозі найшли з голоду.
Чи чули ви про випадки людоїдства?
Було в нас у селі. Ше й продавали та спійнялися, хлопчика якогось зарізали, Волощук Костя він звався. Спійняли хлопчика, десь він ійшов, та й зарізали і продавали на базарі холодець, та й найшли пальці. Та тоді шукали в його та найшли одежу, а вони не спалили. Десь у грубі найшли одежу, та там били. Та я вже забула, но знаю, шо таке було.
Хто хоронив померлих?
Не знаю, не скажу.
А поминають померлих від голоду на Проводи?
Тепер згадують, а раньше – ні.
Чи була у вас в селі церква?
Була, та її розвалили та построїли школу.
Чи розказували ви свої спогади своїм дітям, онукам?
Нічого я не розказувала, бо в мене нікого немає.
Як ви вважаєте, чи знає сучасна молодь про Голодомор?
Ну, знає, і кіно показують.
Чи знаєте ви, що таке “Торгсін”?
Ні, не чула.