Місце запису: с. Миколаївка, Миколаївський р-н., Одеська обл.
Дата запису: 03.07.2008 р.
Хто записав: Петрова Наталія Олександрівна, Гетманець Святослав Анатолійович.
Респондент: Пантелеймонова Марія Макарівна, 1930 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Миколаївка Миколаївського району Одеської області.
Я була маленька, як був у 33 годі голод. Мені тільки мама розказувала, мені було 3 годіка. Папа робив трактористом, а мама в полі, а бабушка робила на кухні, там тільки дітям давали коржика, галушечки. Трактористам давали на степу тоже коржа, а мамі нічого, вона дома була. Ніхто їй нічого не давав. То папа їй в кармані твинчик принесе, кусочок коржа. Отак. А я голоду не помню того. Була мала, 3 годіка, бігала до бабушки на кухню, там великі, маленькі – всі однакові були. Та було не раз: «Маруся, йди сюди!» Я приходю, а вона мені бистро раз коржика кусочок дасть, або там галушечок варених, а коржа всім не хватало. Корж: з муки, бо хліба не було з чого пекти. Ну, а тоді бабушка, коли залише кусочок, а мені попід жопу: марш, що ти тут швендяєш, щоб дітям хоч не казала, бо всі хотіли вижити. Я сама старша і в мене два братіка і сестричка, оце після мене родилися і всі вмирали. Не від голоду, а просто вмирали і всьо. Сама менша, Тамара, вона в Одесі зараз. А сама менша в 44 році, батько на фронті, а вона родилася.
Говорили, що там урожай, було багато хліба. А людям не давали. Засухи не було, в нашій родині ніхто з голоду не помер. Ну, це ми вже були на хуторі, недалеко, тут ось, Котовський. Трохи жили і в Котовську, я була маленька і не помню, це ж розкуркулювали, а папа продав коней і мене в повозку і поїхали в Котовський. Мама моя була з тих, що розкулачували. Маминих батьків розкулачили, всьо забрали: хату забрали. Бабушка стара сильна була портна, сама од себе нашилася. Вона ото з машинкою на спині, а дедушка (він тоді ще не був дедушка) пас скот. Поїхали у Первомай, скоро купили собі землянку, так вони собі там жили, отак. Тяжко, жалко, що їх розкулачили, хату забрали під контору, а тоді як прийшли румини, хату віддали, а прийшли опять руські, та знов забрали. Так тої хати вони не іспользовалі. За те, що противилися і не віддавали зерна, я не чула, щоб когось заарештовували. Це мені мама про 33 рік розказувала. Як сюди переїхали у Миколаївку, про голод теж не спілкувалися ні з ким. Ті, що ходили розкуркулювали, зброї з собою не мали, люди і так їх боялися, я ж говорю, що мої дід і баба були розкулачені. Всьо позабирали, всьо. І хто забирав, такі ледачі, що не робили нічого. Такі приходили і собі наживалися. А в команди брали лише бєдний клас, неімущих, напрімєр, як узяти сейчас: вона п’є, він п’є, ханиги вони. І це вони бєдні, а я не считаю їх за бєдних, а считаю ледачими, і дітей повіддавали в інтернат, отак і тоді було. Мама розказувала, бабушка, що там у сусідстві такі здорові парубки і дівки лежать собі у холодку літом, а вона старенька шиє. А її щоб хтось поміг чи зробив. Так тоді було, так і тепер. А вони (баба і дід) не вправилися і приховати, прийшли кагалою всі. Там вже був якись начальник, всьо записували, всьо забирали, і всьо, з хати вигнали, і що було, забрали. Ото що вона бєдна, змогла машинку свою забрати, їм не оддала, і всьо. От з нею вона і пішла. Хоч прожила, бєдна, більше 80 літ, коло мене вона не жила, а жила коло сина в Одесі.
Я чула, що ховали зерна у ямах, у помєщєніях. Несмотря, що дітей куча, а вони забирають зерна, і всьо. Тим, хто пішов до колгоспу, окремо не давали, давали тільки тим, хто робив. Як розкулачували, то забирали всьо. А під час голоду, я не знаю, хліб, кажуть, забирали. Там, де великі сім’ї були, там по трошки пухли, а де маленька сім’я – там ні. Мій тато був трактористом, він був дома, то в нас була і кукурузка. На жорна дерли і не голодували. Коровка була не в багатьох, але завдяки цьому виживали. А де великі сім’ї і не дуже хазяї, то голодували потрохи.
У 1946-47 рр. був неврожай. Городини там на городі, кукурузка яка була там, як неврожай, то нічого не давали. Хорошого нічого не було, заробляли в колхозі ту палочку, а на ту палочку ні чорта не давали. По 200 грам на палочку, як поробив десь год й получив кілограмів 9.