Місце запису: с. Осипенко (Новоспасівка), Бердянський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: 28.10.2008 р.
Хто записав: Мамикіна Марія, Приходько Максим.
Респондент: Д’яченко (Стоян) Параска Борисівна, 1927 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Осипенко (Новоспасівка) Бердянського району Запорізької області.
Жили ми добре, була земля, четверо коней, віялка… У 33 годі під час розкулачення все забрали, а з хати вигнали. Хто добровільно не покидав хат, тих кудись виселяли. Виселили і діда і бабу, де вони померли ми не знаємо. А батьки зібрали деякий одяг, батько зробив маленький ящичок на коліщатках, склали туди одяг, взяли мене і брата Колю (1929 р. н.) і пішли у Бердянськ я йшла, а Колю несла мама. Серед степу під горою нас застала ніч. Тато велів вертатися у село, а сам пішов у Бердянськ, там тоді жила його тітка. Ми вернулися в село і попросились ночувати до материної сестри, бо в свою хату не можна було йти. А тіткин чоловік вигнав нас, щоб через нас не тронули його сім’ю, ночували ми десь в сараї, але точно вже не пам’ятаю. На другий день ми вирушили в дорогу, бо домовились з батьком зустрітись на тій горі, де застала нас ніч. Ледве дійшли туди., бо я була ще мала, а брата мама несла на руках. Діждалися татка, він приніс нам маленький кусочок чорного хліба і кілька штук тюльки. Ми поїли і пішли в Осипенко, бо так посовітувала батькова тітка. В селі нам дали куток у телятнику. Батько працював у колгоспі, мама спочатку була дома, а потім теж пішла працювати. В цей час у нас народились одна за одною Галя і Вєра, але вони померли маленькими, бо народились слабими. Ми весь час голодували. Пам’ятаю як мама пішла на роботу, а ми з Кольою були самі дома. До нас зайшли сусіди і забрали єдину жменьку крупи. Іноді збирали колоски. Побудували землянку на 2 кімнати: в одній кімнаті жили ми, а в іншій стояла корова. А коли підійшла вода, то землянка завалилась.
Під час окупації ледве вдалось вберегтись від вивозу в Германію. Ховалась по людях, в підвалах. Була корова і теля, їх теж ховали, але їх убили. І знову сім’я була голодна.
Після визволення пішла працювати у колгосп, а у 1946 р. вдалось поїхати на Донбас, працювати в шахті. В той час у колгоспі грошей не платили, а треба було допомагати батькам піднімати менших дітей: брата і двох сестер. Щоб виїхати з села треба було мати паспорт, а мені допомогли зробити довідку з міліції, з цим документом і поїхала. Через 2 роки повернулась, бо захворіла мама.