Місце запису: с. Вільшана, Городищенський р-н, Черкаська обл.
Дата запису: 2002р.
Хто записав: Підгрушня В.М.
Респондент: Гончар Марія Пилипівна, 1920 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Шевченкове Звенигородського району Черкаської області.
Де Ви жили на 1932р.?
Жила у с. Шевченкове (колишнє с.Кирилівка), куток не пам’ятаю, це моя батьківщина.
Скільки вам було років на 1932р.?
Мені було 12 год, я є свідок.
Яка у вас була сім’я, велика чи мала?
Сім’я була мала, мати, дід (батьків батько), сестра і я. Батька вбили у 1924 році.
Чому почався голод?
Я дуже не пам’ятаю, бо на моєму віку випало багато горя, то голова уже дурна, всього не помне. Дід(по матері) був куркулем. Мав вітряк. Описали і забрали у голгосп.
Зерно забирали?
Як прийшли до діда(розкуркуленого), а після описів забрали все, хата була пуста, то в хаті тільки кожух висів, шукали зерно, а його не було.
Як Ви вижили?
У нас була корова то й вижили корову держали в коморі у хаті, бо крали все впідряд. Було трішки курей. Був случай: була прив’язана квочка у дворі, сусідка прийшла та й вкрала, а дід додумав, що це могла зробити тільки вона, пошкутильгав на милицях до неї. А вона саме зварила її, та горщик стояв у печі. Дід почав маятися та хотів її бити, а вона і втікла. А дід вийняв з печі горщика, вийшов на ганок, сів та з’їв ту курку.
А що Ви їли?
Мати варила буряк, поливала йогоо молоком, варили також дичку, листя з липи. Ходили в поле шукати колоски. Потім їх мололи на жорнах, а кого їх не було, то мололи у сусідів, то сусіди брали за це мірчук. Якби не корова, то померли б як мухи.
Ваші родичі живі зостались?
Да, родичі не мерли, бо були корови. Корова дуже виручила, старалися їй буряк та листя, з поля солому носили.
Яка тоді погода була? Чи сприяла вона мору?
Не помню. Знаю, що коли холодно було, то топили вишнями, у нас був садок хороший, та стерно рвали та носили картоплиння.
Ви кажете, що родичі Ваші живі зостались, а сусіди як?
Сусіди, хто не мав корови, мерли як мухи. Після зими, як трошки зійшов сніг, то шукали торішні кісточки у вишнях.
Людей багато мерло?
Дуже багато вмирало. Особливо весною, коли пішла зелена трава, люди об’їдались та мерли від дизентерії.
А хто займався прибиранням трупів?
Не знаю, знаю що забирали по дорозі та звозили на кладовище,а хто-хто зна. Голова вже не працює.
У селі траплялися випадки людоїдства?
Сусідку були з’їли. Вона була замужем у Моринцях, жила там.
Це мені вже розказували. Була жінка, з’являлась, а потім пропала. Оказується зарізав її власний чоловік. Сховав у криницю та й їли собі з матір’ю.
Сусідське село Тарасівка дуже бідувало. Людей там їли, не можна було проїхати селом, хватали. Більш конкретних випадків не можу назвати.
Голод 1946-1947рр. ви пам’ятаєте?
Я в 1945р. повернулась з Германії. Вийшла заміж та переїхала у Вільшани. Жили на другій Загреблі, винаймали квартиру. Робила у колгоспі у фінотдлєлє чьотоводом.
Як тоді люди виживали, держава допомагала?
У селі давали талони на хліб, щоб його отримати в лавці. Давали по пів хлібини на душу. А у нас була картопля, ми її засипали в яму та прокопали. А все одно знайшли, відкопали яму, забрали картоплю. А нам залиши відео пʼятеро, то ми її забрали та сховали під кровать. Оце, все що я помню.