Місце запису: с. Стеблів, Корсунь-Шевченківський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 5 серпня 2002 р.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Шевченко Ганна Йосипівна, 1921 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
1933р. був мокрий. Дощі йшли, все вимокло. Коли косили хліб, то ставили його в копи і старалися ті копи ворушити, коли дощ ішов, щоб хліб не проріс а він всеодно весь проріс і пропав. Мій дядько був завмлином і ядо нього пішла просити хліба, а тітка на мене посварилася і вигнала. Дядько мене таки догнав тоді і вернув мене до нього додому. Дав жменьку пшениці. Я й піджарила і качалкою розтерла, з молоком зварила. Після такої їжі я єлі вилізла на піч і думала, що живіт лопне. А той день батько з Києва привіз вечором хлібчику і дав мені кусень хліба і моїм двом сестрам. А в нас була корова, вона й спасала нас. В сім’ї ніхто не помер, а в селі багато людей померло. Хто не мав чого їсти, то ходили до річки ловити ракушки такі, що розкриваються. Їх нагрівали і вони розкривалися, всередині в них м’ясо, його доставали і з нього пекли ліпьошки. Якось гуляла я біля комори колгоспної зі мною був ше хлопчик, він побачив, що з комори випав сучок і там сталася дирка через яку можна було пролізти і назбирати там катрушеної віки. Я зняла свій платочок і полізла туди. Так ми назбирали цілі два корита тієї віки. Моя мати її варила з молоком.
Голод для моєї сім’ї був не дуже страшний. Причина його в тому, що все вимокало. Чи Сталін до цього причетний чи ні, не знаю, бо мала ще була. У 1946 рокі була в мене корова і я вже робила медсестрою, а на тій роботі мені давали пайок. Лише весною було тяжко, їли шавляники. А восени все було добре. Якось батьку дали були мішок зерна, я була розтерла його і наварила галушок. Коли я їх їла, то мені здавалось шо вони пищать, такі вони були добрі. Їли скільки хотіли. У нас в селі жили жінки воєнки, які залишились без чоловіків з дітьми. Вони в 1947 р. робили на буряках і вони були покрали буряки щоб дітей прогодувати. Їх зловили, над ними був суд і одну засудили а діти лишились без матері. У мене в сім’ї в 1946- 1947 рр. з голоду ніхто не помер. Причиною голоду була засуха. Для мене ті голоди були не такі страшні, не так мені хотілося їсти у 1932- 1933 чи в 1946- 1947 рр, як у войну в Середній Азії де я робила медсестрою.