Місце запису: с. Домантове, Золотоніський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Христина Тимофіївна Гадзій, 1920 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Домантове Золотоніського району Черкаської області
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Мені було років 12, коли все це почалось.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Жили ми доволі багато, тому збирачі хлібу першими прийшли до нас. Вони приходили і раніше, але частину хлібу нам залишали. А цього разу забрали все, не залишили нічого, навіть поїсти. Батько наполягав, щоб хоч трохи залишили, але його побили, грозили, що заберуть до в’язниці, але мати випросила, щоб не забирали. Жити після цього стало дуже важко, хоча сусіди трохи допомагали їжею.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Родиною збирали все, що можна поїсти – ловили рибу, збирали ягоди, гриби, горіхи, різні трави; батько намагався полювати на птахів. Мати з усього цього готувала поїсти.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Особливо запам’ятався суп з лободи і буряків. Раніше б в рота це не взяла, а тоді всі їли з великим задоволенням.
Скільки людей померло в селі?
В багатьох родинах повмирали люди, особливо старі і маленькі діти. На жаль, нас це не обминуло, померла моя маленька сетра Ганночка, їй було 3 чи 4 роки. Поховали її хоч по-людськи, а не як в багатьох селах ховали – в ямі, або просто на городі. А взагалі про цей жах говорити не хочу, бо дуже важко.