Місце запису: с. Хижня, Жашківський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 1910.2005 р.
Хто записав: Записано учнями 10 класу, членами ради музею історії села Хижні
Респондент: Бутенко Улита Євтухівна, 1918 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Хижня Жашківського району Черкаської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932–1933 рр. або у 1946–1947 рр.?
Пам’ятаю. Мені було 15 років. Сестра моя вмерла, я бавила дітей у вчителя. Це був Щербина.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки, чи забирала врожай влада?
Забрала влада все.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Комнезамівці приходили і все забирали.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Нагороджували тих людей, хто доносив. Зерно давали нагороду.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Які там документи? Ти – куркуль, та й забрали.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Не били, приходили й забирали. А коли не хтів віддавати, його забивали.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Зброї я не бачила у них.
Як люди боронились?
Куркулі ніяк не боронилися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Люди ховали, але все одно хтось інший знайде. Приходять у хату, все перекидають. Картоплю не забирали, а тільки хліб.
Хто і як шукав заховані харчі? Як їх звали?
Приходять у хату все перекидають. Картоплю не забирали, а тільки хліб. А як їх звали я не пам’ятаю.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Троє, четверо людей заходило комуністи, комсомольці.
Де можна було заховати продукти харчування?
У землю закопували. А більше не можна було сховати ніде.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ті, що йшли у колгоспи, мали трохи їсти. Хто старі і не могли працювати, ті вмерли. А в колгоспі варили баланду.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Худобу всю забирали. Коня, корову, вівці забрали, одежу не забирали.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Так, судили за цей закон. Хто йде з поля, перед ним виходять наглядачі, беруть витрусюють кармани.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, садили за це.
Хто охороняв поля і колгоспні комори?
Бригадири, комірники охороняли.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Були такі, що хотіли іти в колгосп. А в кого було добро, то ті не йшли.
Чи змушували йти людей в колгосп і як?
Приходили з колгоспу, розказували, що буде краще. А хто відмовлявся, в того силою забирали усе.
Де переховували худобу, щоб не забрали у колгосп?
Ніхто ніде не переховував її. Вона була у хліві де ж її сховаєш.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Коли їм захтілося, тоді й приходили. Навіть серед ночі.
Скільки разів приходили до хати?
Десь разів десять.
Коли почали люди помирати від голоду?
Ще в 1932-33 роках, дуже мерли. У мене була сестра, яка їла землю. То так вона й померла. Тримала у долоні пучку землі.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Сироти померли, ніхто про них не піклувався.
Хто не голодував в селі і чому?
Були люди, що не голодували. Це ті, які забирали в інших, котрі були у начальстві.
Хто зумів вижити?
Хто як. По-різному.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Що він дасть мені, коли у них не було.
Які засоби вживали до виживання?
В одних були пайки, інші самі собі шось шукали. А в колгоспі давали якусь баланду. Дехто людей їв. Були й такі, що виїжджали.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Я була у вчителів, гляділа їм дитину. Вони получали пайок, то трішки і мені давали.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Їли коріння, буряки, молочай, кору їли, але я не помню, ягідки їли.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Листя всяке їли, з липи.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ходили до ставка черепах ловили. З тварин, що хто впіймав, те й їли: і котів, і собак.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
Все попромінювали: рушники, спідниці, хустинки, сорочки. Ходили в Сабадаш, Зелений Ріг. Там люди краще жили.
Чи був голод в містах?
Я не знаю, я нікуди не їздила.
Чи знаєте що таке “Торгсін”?
Не чула, не знаю.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
О-о, ось дивіться, скільки на нашому цвинтарі.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Були у нашому селі людоїдства. Тут у мене на кутку була подруга, вона казала: «Мене завтра не буде, мене з’їдять». Я розказала батькові, і він заявив на тих людей. Її батьків десь забрали, а вона лишилася, а потім і померла. Було ще й таке. Біля нас жила (Імʼя приховано з етичних міркувань. – Ред.) з свекрухою та хлопчиком (Імʼя приховано з етичних міркувань. – Ред.). Вони вже були опухші, ноги набряклі. І (Імʼя приховано з етичних міркувань. – Ред.) пішла до сусідки Попик Параски, бо та була в колгоспі, получала пайок і вона його у неї вкрала. Параска з своєю подружкою Ганною Лисак домовились піти і забрати той пайок, а перед цим хлопчик (Імʼя приховано з етичних міркувань. – Ред.) попросив у сусідів, щоб вони дали йому ножа, його спитали: «А що ж ви будете ножем різати?». Він біднесенький насилу сказав: «Мама буде бугилу різати та юшку варити». Це така трава з якої варили юшку. А другого дня його мати принесла пальтечко з хлопчика і сказала, щоб його забрали, бо воно (Імʼя приховано з етичних міркувань. – Ред.) не потрібне. Він помер в інтернаті колгоспному, куди його забрали. Того ж дня вранці Ганна з Параскою пішли до них, щоб забрати свій пайок і побачили намочене м’ясо в макітрі, воно було білуватого кольору. То було м’ясо хлопчика (Імʼя приховано з етичних міркувань. – Ред.). (Імʼя приховано з етичних міркувань. – Ред.) забрали власті і про неї невідомо нічого, а свекруха померла.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили у рові, де старий цвинтар.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Не знаю. Може платили, а може й ні.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Так. На старому цвинтарі поховані вони всі. Скидали їх усіх разом в один рівчак, хрестів ніхто не ставив.
Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?
Поминають тих людей, ходять на Гробки. Люди йдуть, йдуть.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
У церкві поминають. Я теж ходю. А раніше за радянської влади церкви в нас у селі не було. У 30-х роках розібрали церкви.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Зараз уже є.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Є встановлений хрест.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
У мене є онуки, я їх бавила та й розказувала все.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Той хто правував державою, Сталін.