Місце запису: с. Матусів, Шполяський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Сушко Митрофан Денисович, 1922 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Матусів Шполянського району Черкаської області.
Голодовка – це страшна подія в житті людей. Мені було тоді десятий рік і добре пам`ятаю всі події того періоду. Голодовка була створена штучно. Перед тим була створена комісія – комітет незаможників(комнезам), члени якої робили подвірний обхід селян і збирали виявлені продукти харчування, в основному зернові культури, не залишаючи нічого для прожиття сім`ї. Люди ховали хто де міг зерно та інше. Але всього не заховати і тим більш надіялись, що всього не заберуть. Так і в нас повитрушували і забрали що могли. Багатьох спасло те що їздили за продуктами – борошном, пшоном і особливо виручала кукурудза, – на Кавказ в місто Моздок. В Моздоці міняли на ринку різне збіжжя одягу, взуття на зерно кукурудзи. Були такі випадки, що зерно дорогою крали, а то й віднімали здоровші в бідних – особливо жінок, зерно було як неоціненний скарб для харчування. Його жарили товкли в ступах, мололи на жорнах та втулках з возових коліс, які набирали дротом і надівали на квадратний стержень. Різними способами добуте борошно використовували для випічки чуреків. Так звали млинці з кукурудзяного борошна та різних домішок. Домішками для цього використовували сухий жом, по який ходили в заводську жомову яму, листя з вишні, цвіт з білої акації, листя з лободи та інших культур. Люди з голоду пухли – наливалися руки, ноги, обличчя. На обличчі залишалися лише щілинки для очей та рота і носа. Друг друга не впізнавали, були похмурі, злі, не говіркі, дратівливі, зажурені. Страдала від голоду більшість населення. Окремі з цього наживалися – хто зумів приховать зерно – міняли по безцінь все, що було ходове. На той час на базарних площах по селах ходило безліч жебраків, які раді були якщо хтось дасть картоплю чи буряк.