Місце запису: с. Красносілля, Чигиринський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Прокопенко Михайло Федорович, 1920 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.
Діду Михайло, розкажіть мені як Ви голодували в 1932-33 рр. і в 1946-1947 рр.
Ну, сначала, треба сказать, шо жив я тоді не тут, оце в Красносілля перебралися з Дунькою, як поженилися. Та і в 40-х годах я не голодував, бо тоді на флоті служив: як пішов ото у війну в 1943 так і вернувся аж в 1949 р.
Ну то хоч про 1932-33 розкажіть, Ви ж щось пам’ятаєте? Які були причини голоду? Хто забирав хліб? Що люди їли в голодні роки? Як вижила Ваша родина?
А що ж тут казать: ходили бригади по хатах у селах і, де був хліб, забирали до грама. І ходили ж ці, як же їх в біса, партійці, свої. Нєсколько разів ходили, попервах ще шось оставляли попоїсти, а тоді вже й крихточки зі столів зішкрібали. Заможних – у Сібірь, хто жив заможно. А хто приказав? То ж Сталін приказав Україну ограбить, хліб позабирать і попродать чи вивезти загряницю, то вони ото й забирали харчі, а шо діти вмирали тисячами, то їм у Москві всьо равно! А баржі ті, з хлібом, шо найобидніше, потопили в морі, бо ніхто зерна того не купив, а в Україні все тоді забрали: і посівне тоже. Ми з матір’ю, помню, весною 33-го картоплені лушпайки садили, що в погребі десь трохи найшли, бо нічого більше було. А знали ж, шо не посадимо нічого – то смерть нам!
А звідки Ви про баржі знаєте?
Тю, то я ж кажу, на флоті я служив в 40-х годах, мені тоді було годів 25, а були ті зо мною моряки, хто ті баржі топив, якось сиділи ми після поганенької вечері та мріяли про паляницю пухку, то один розказав, а тоді опомнився, благав, щоб ніколи ні слова, бо посадять.